Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

Твір Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

Назва:
Твір Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,75 KB
Завантажень:
498
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Моральні цінності, ідеали наших предків
(за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)
Береться мудрість не із заповітів,
а із шукань і помилок гірких.
І. Кочерга
У величні й тривожні дні нашої Батьківщини, зокрема в часи Ве-ликої Вітчизняної війни, погляди митців часто зверталися в далеке ми-нуле, до постатей наших славних предків — Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Олександра Невського, Богдана Хмельницького. І це не було випадковим. Образи прадавнього минулого нашої землі ставали поряд із героями сучасності, будили в їхніх душах гордість і почуття відповідальності за сучасне й майбутнє рідного краю, роздмухували священний вогонь патріотизму.
Кращі сини Вітчизни немовби звертались до народу: згадайте, хто ми є, чиї сини, яких батьків, де наше коріння. Бо за нами — покоління пращурів, їхня славна історія великої й квітучої землі, про яку писав монах Іларіон у мудрому «Слові про закон і благодать».
І. Кочерга драмою «Ярослав Мудрий» підкреслив, що українсь-кий народ відповідальний за долю Вітчизни не тільки перед сучасним і майбутнім, а й перед минулим, перед могилами предків.
Віддавати всього себе рідному народу, землі, де ти народився й зріс, підпорядковувати свої почуття, мрії, вчинки вимогам й інте-ресам Батьківщини — чи це не є найвищим сенсом людського існу-вання? Саме так діють герої драматичної поеми — каменяр Журейко, списатель книжний Микита, ніжна й велична Милуша, учений монах Сильвестр і, передусім, київський князь Ярослав Мудрий.
Князь прагне покласти край міжусобицям, об'єднати Київську Русь і перетворити її в могутню державу. Він діє продумано, твердо, залеж-но від обставин, умов і моралі того часу. Іноді навіть жорстоко, бо розуміє, що «кроткий вік без крові не создать,— раніш закон, а потім благодать». Ярослав Мудрий мріє про той час, коли зможе будувати міста й храми, дбає про добро народу, розквіт держави.
Чи не є цей образ тим прикладом керівника держави, який варто було б наслідувати тим, хто бере в руки керівництво державою!
А у відповіді дружині Інгігерді на докори про холопську кров пе-ред нами постає людина, що вважає «найвищим благом», якщо тече в його жилах руська кров його баби-рабині, бо саме це ріднить князя з народом.
Отже, відданість своїй землі, народові — домінуючі риси Ярослава, що є узагальненням моральної стійкості.
І як рішуче захищає й цінує князь чистоту історії походження Русі!
Є Новгород — і час би пам'ятати
Княгині руській славні імена.
З гідністю, з глибокою вірою заявляє Ярослав, що він, руська лю-дина, стане справжнім предком для далеких нащадків.
У драмі яскраво змальовані образи монаха Микити та Журейка. Вони були скривджені Ярославом, але зуміли переступити через осо-бисті образи й кривди, зрозумівши мету князя — зміцнити Київ, роз-винути культуру рідної землі.
Отже, чи не є це прикладом наслідування заповідей Христа: знахо-дити у собі сили для прощення заради вищої мети?
Микита помирає «за Русь на полі брані». І Ярослав знаходить теплі й захоплюючі слова, щоб ушанувати полеглого за рідну землю патріота. Таким чином, почуття патріотизму, вміння підкорити цьому високому почуттю свої думки, прагнення та діяння — основні моральні цінності наших далеких предків.
А Журейко іноді рішуче виступає проти рішень князя, наприклад, не зміг убити зв'язаного ворога. Він з погляду народу висловлює свої думки:
Раніш, ніж храми будувать святі,
Годиться правду ствердити в житті.
Саме в цьому образі І. Кочерга втілив народні погляди на історичні події.
А якими ніжними й відданими рідній землі змальовані обра-зи дочок Ярослава Мудрого Анни та Єлизавети! У їхніх серцях живе любов до рідного міста Києва. З туги помирає на чужині Єлизавета. А мудрий Сильвестр, що співчуває Свічкогасу, знаходить слова, на-поєні любов'ю й гордощами за свою прекрасну батьківщину:
Хто вип'є раз дніпрової води,
Тому ніколи Київ не забути.
Отже, найвищими моральними цінностями наших предків були глибокі почуття патріотизму, відданості рідному краю, народові.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Моральні цінності, ідеали наших предків (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок