Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Немає кращої землі, ніж рідна

Твір Немає кращої землі, ніж рідна

Назва:
Твір Немає кращої землі, ніж рідна
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,96 KB
Завантажень:
192
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Немає кращої землі, ніж рідна
(за драмою Лесі Українки «Бояриня»)
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно сталось...
Т. Шевченко
Сьогодні Україна крокує по нелегкому шляху незалежності. Для такої великої країни, яка віками була в ролі молодшого брата, колонії, «наймички у своїй хаті», це, звичайно, дуже малий час, але неймовірно відповідальний. Нині Україна знаходиться в скрутному становищі не тільки матеріальному, а й духовному, бо, на жаль, не кожен її громадянин розуміє, що незалежним у повному розумінні цього слова може стати лише морально здорове суспільство. Чи ж воскреснемо ми?
Драматична поема Лесі Українки «Бояриня» (1910) за своїм ідейним спрямуванням близька нашому національно-культурному відродженню, боротьбі за державну незалежність України.
«Бояриня» присвячена суспільно-національним відносинам України з Росією періоду гетьманування Петра Дорошенка (1665—1675), який прагнув об'єднати Правобережну й Лівобережну Україну, повернути українському народові права, передбачені Переяславськими статтями, а Україні — незалежність.
Дія в «Боярині» відбувається в другій половині XVII ст., коли угоди, підписані на Переяславській раді, з боку Росії були потоптані, Україна, яка, за умовами договору, мала бути лише у військовому союзі, через грабіжницьку політику царизму, ворогування козацької старшини між собою в боротьбі за владу, перетворилася на руїну. Нитка з цього клубка нещасть потягнулася потім через багато майбутніх століть мало не до нашого часу.
Леся Українка - великий майстер мозаїчного творення характерів своїх героїв. За певної відсутності історичних осіб, відсунених на другий план і майже не показаних в боротьбі за владу, що велася тоді в Україні, в художньому, а не в історичному творі письменниця зуміла виразно передати дух тієї епохи. Україна зримо присутня у кожній репліці Оксани, у кожній згадці Степанової матері, навіть у побутових сценах. Авторка розкрила трагедію рідного краю через призму особистого життя Степана й Оксани.
Оксана виховувалася в поважній козацькій родині Олекси Перебійного. Старий Перебійний належав до козацької старшини, яка на Переяславській раді присягала цареві. Він, людина розважлива і мудра, давно вже відчув, що угоди з Москвою потоптані, і Україна потрапила в неминучу залежність від Росії. Але Перебійний прекрасно пам'ятав і давніші часи, польську неволю, татаро-турецькі набіги. Саме з його уст зриваються майже безнадійні слова:
Сутужна, сину мій, вкраїнська справа...
Син Перебійного — Іван — запальний, гарячий, але щирий, гострий на розум, однозначно судить про Переяславську раду — як зраду з боку української старшини.
У палкій любові до України виховували батько й мати Перебійні свою доньку Оксану — центральну постать драми. Виїхавши з чоловіком до Москви, Оксана одразу зрозуміла, що становище її коханого не просто принизливе, а й рабське. Вихована у волелюбному середовищі, вона болісно реагувала на плітки, обмови, почуті в церкві за спиною слова: «Черкашенки!», «Хохлушки». Оксана не змогла прижитись у Москві, бо найбільше страждала від усвідомлення того, що Степан — людина слабохарактерна, боязка, негорда. Розум її не міг цього простити, хоча серце продовжувало любити. Для Оксани приниження страшніше смерті. З її уст зриваються слова: «Я гину, в'яну, жити так не можу!» Усвідомивши, що порятунку немає, що становище жахливе своєю неволею, Оксана ламається. Остаточно ж зламали Оксану події в Україні, те, що не вдалося Вітчизні повернути волю, незалежність. У розмові про це із Степаном Оксана говорить:
Зломилась воля.
Україна лягла Москві під ноги,
се мир по-твоєму — ота руїна?
Оксана не може собі простити, що і вона, і чоловік у час відчайдушної боротьби в Україні сиділи
... у запічку московськім,
поки лилася кров, поки змагання
велося за життя там, на Вкраїні.
У своїх стражданнях Оксана самотня. Степан багато в чому просто не розуміє своєї духовно багатої жінки. Він не зауважує, скільки мужності треба Оксані, аби відмовитися від поїздки в Україну, скільки сили і нервів забирають у неї думки про поневолений рідний край, як краять серце роздуми про тих, хто після придушення опинився в тюрмах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Немає кращої землі, ніж рідна

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок