Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір «Захалявна книжечка» - єдина розрада в солдатській неволі

Твір «Захалявна книжечка» - єдина розрада в солдатській неволі

Назва:
Твір «Захалявна книжечка» - єдина розрада в солдатській неволі
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,73 KB
Завантажень:
349
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
«Захалявна книжечка» - єдина розрада в солдатській неволі
Тараса Григоровича Шевченка заарештували разом з усіма братчиками Кирило-Мефодіївського товариства, але слідчим не вдалося довести вину поета. Прямих доказів не було, та в матеріалах справи були його твори. Ознайомившись із ними, царю Миколі І доповіли, що цей митець, замість того, щоб бути вічно вдячним августійшій фамілії, на гроші якої його викуплено з рабства, складав українською мовою вірші бунтівного змісту. «У них він то плакав над вигаданим поневоленням і нещастям України, то проголошував славу гетьманського правління й давню вільність козацтва, то з неймовірним зухвальством виливав наклепи й жовч на Осіб Імператорського Дому». Крім цього, жандармське управління звинувачувало Шевченка у тому, що його люблять на Україні, шанують, прислухаються до його голосу. «З огляду на бунтівний дух і зухвальство, що виходять за всякі межі, треба визнати його за одного з найважливіших злочинців», — такими словами закінчувалася доповідь слідчих жандармського управління царю.
З огляду «на міцну будову тіла Шевченка» було вирішено віддати поета на військову службу і відправити його в далекий окремий Оренбурзький Корпус «з правом вислуги». Цар Микола І власноруч дописав: «Під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати».
Шевченка доставили в Орську фортецю, але, незважаючи на царську «найсуворішу заборону», поет відновив свою літературну працю. Він зробив мініатюрний зшиток, щоб його в разі небезпеки можна було сховати за халяву солдатського чобота. Першим твором, який Шевченко вписав у свою «Захалявну книжечку» була поема «Княжна». У заспіві до поеми поет згадує Україну, говорить про свою внутрішню потребу оповідати про те,
...що діється В нас на Україні.
Вірш «Думи мої, думи мої! Ви мої єдині!..» — це загальний вступ до нового невольничого циклу поезій. Поет кликав свої думи-пісні крилаті
Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими...
Незважаючи на сувору заборону, Шевченко не мав наміру відмовлятися від літературної творчості:
Прилітайте ж, мої любі!
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
Шевченко не міг поховати в собі потреби творити:
Нехай хоч розіпнуть,
А я без вірші не улежу...
Шевченко не хотів, щоб раніше написані твори пропали. За збірку «Три літа» він був спокійний, адже копії з цих творів були в руках багатьох знайомих, а ось тринадцять петербурзьких «невільничих» творів поет записав у «Захалявну книжечку». Туди з пам'яті записав створені ще на волі «Лілею», «Русалку», «Відьму». Крім «Княжни» створив і записав поеми «Іржавець», «Чернець» і «Москалева криниця».
Будні дні солдатчини були заповнені муштрою, вивченням військового статуту, а ось ночами й вихідними днями Шевченко тікав із казарми і писав:
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур'яні.
Його невільничий стан нагадував поету раннє дитинство, коли він тікав, із дому, де зла мачуха, злидні, нелюбов краяли серце малого Тараса.
Вигнання могло тривати вічно, адже у вироку не було зазначено терміну служби. Розпачливий зойк відчаю виривався у поета-вигнанця:
О, доле моя! Моя країно! Коли я вирвусь з цієї пустині?
Чи, може, — крий Боже! — Тут і загину?
Іноді Шевченко переживав страшні хвилини, коли здавалося, що життя минає марно:
Кого я, де, коли любив?
Кому яке добро зробив?
Нікого в світі, нікому в світі...
Ці самодокори були несправедливими, адже любити й творити добро — це зміст усього попереднього життя поета.
У неділі та свята Шевченко мав змогу піти зі смердючої й галасливої казарми. Будні були нестерпними:
А понеділок?.. Друже-брате! Ще прийде ніч в смердячу хату, Ще прийдуть думи... Розіб'ють На стократ серце і надію, І те, що вимовить не вмію... І все на світі проженуть, І спинять ніч. Часи літами, Віками глухо потечуть; І я кровавими сльозами Не раз постелю омочу.
«Захалявна книжечка», невільнича поезія, згадки про рідну Україну були тим світом зболеної душі поета, у який він поринав і яким він відгороджувався від страшної реальності Орської фортеці і свого підневільного стану.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір «Захалявна книжечка» - єдина розрада в солдатській неволі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок