Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Повість «Конотопська відьма» - найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ'яненка

Твір Повість «Конотопська відьма» - найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ'яненка

Назва:
Твір Повість «Конотопська відьма» - найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ'яненка
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
3,41 KB
Завантажень:
312
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.1


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Повість «Конотопська відьма» - найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ'яненка
Сатира Григорія Квітки-Основ'яненка тісно пов'язана з традиціями «Енеїди» І. П. Котляревського і розвитком сатири М. В. Гоголя.
У змалюванні дійсності Квітка-Основ'яненко широко використовував усну народну творчість — казки, прислів'я, приказки, повір'я та перекази. У сатиричних творах письменник висловлював народні погляди на всіляке лиходійство, жадібність, користолюбство.
Найкращим гумористично-сатиричним твором Квітки-Основ'яненка є повість «Конотопська відьма». У сюжеті твору майстерно переплітаються реалістичні картини із фантастикою. Для того щоб правдиво показати суспільне життя, взаємини українського панства і козацької старшини кінця XVIII століття, письменник вдало використав усну народну творчість, повір'я і звичаї українців.
Головних героїв повісті, сотника Забрьоху і писаря Пістряка, ріднить зневага до трудового народу, пияцтва, зажерливість, самодурство.
Микита Забрьоха своє сотенство не заслужив, а успадкував: «Таки хто скільки не зазна, то сотенною старшиною все були Забрьохи: а діди і прадіди Микитові
усе були у славному сотенному містечкові Конотопі сотниками; так від отця до сина так сотенство і переходило».
Недолугий, нечесаний, невмитий, дурнуватий Забрьоха мав необмежену владу не тільки над сотнею, а й над усім населенням Конотопа. Він був неотесаний, грубий і зовсім неписьменний. «Ти знаєш, — говорив він писарю, — що я нічого письменного не розкую, хоч у школі вчився, і «вірую» почав було вчити, та на "же за ни", як затявсь, то й покинув письмо». Та й рахувати дяки-вчителі навчили його лише до тридцяти. На пропозицію писаря Пістряка порахувати сотню Забрьоха відповів: «Лічи сам і роби як знаєш, ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». Без писаря Забрьоха не міг дати ради своїй сотні, а тому в усьому покладався на Пістряка і в усьому підкорявся йому. Залишившись без писаря, сотник брутально лаяв козаків і кричав: «Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився?»
Забрьоха сліпо вірить Пістряку, коли той порадив не йти у військовий похід, а потопити відьом, за що полковник звільнив сотника.
Таким само обмеженим і безпорадним виступає Забрьоха і в особистому житті. Він не може сказати Олені Йосипівні про те, що хоче одружитися з нею: «...мнякав-мнякав, та й неначе про воли, а кінча про голуби, дума об барді, а каже об тернівці, та як замовк, та й замовк, та знай слину ковта, дивлячись на таку кралю».
Письменник висміює хабарництво, яким не гребують усі посадовці. Сотник про хабарі говорить, як про явище абсолютно звичайне: «Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею, той з буханцем, а інший і мішечок борошна привезе; аби б тільки позивались...» Щоб одружитися з хорунжівною, Забрьоха ладен піти на будь-який злочин. За допомогу в успішному сватанні він обіцяє відьмі: «Чи звелиш Конотоп спалити, так разом із чотирьох кінців і запалю; чи звелиш усю конотопську дітвору — що ви, відьми, не любите — так за один день усіх до єдиного і потрощу...»
Сотник Забрьоха — дурний дармоїд. Усі його думки крутяться навколо смачної їжі, горілки і сну. Він грубо і з погордою ставиться до козаків і населення Конотопу, примушує їх на себе працювати. Образ Забрьохи уособлює усю бундючну козацьку старшину, яку письменник гостро висміює: «А се вже звісно, і всюди так поводиться, що чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні».
Мова Забрьохи пересипана грубістю, лайками. Запрошуючи Пістряка до хати, він говорить: «Сідай же, приятелю; якого-бо ти чорта там біля порога маячиш, як той цуцик на вірьовці?»
В образі Пістряка втілено найогидніші риси козацької старшини: шахрайство, паразитизм, користолюбство. Писар, використовуючи своє службове становище і дурість сотника, верховодить у Конотопі. Він різними хитрощами намагається скинути Забрьоху з сотенства, щоб самому посісти його місце.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Інше на тему: Твір Повість «Конотопська відьма» - найкращий гумористично-сатиричний твір Г. Квітки-Основ'яненка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок