Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін»

Твір Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін»

Назва:
Твір Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін»
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,54 KB
Завантажень:
9
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін»
Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» — це основа, поза якою історичне життя було б абстрактним. Через зв'язки героїв із природою автор характеризує образи, виявляє їхню духовну цінність.
Одні герої роману живуть неначе поза природою, вони чужі їй, — а тому не мають якоїсь позитивної цінності. А внутрішня близькість героя до природи — це безсумнівна вказівка на його духовну органічність і здоров'я. Особливо близька до природи улюблена героїня Пушкіна Тетяна. Не дивно, що саме з цим образом у романі пов'язано найбільше пейзажних замальовок. У п'ятому розділі роману зимову картину природи поет малює так, як сприймає її Тетяна:
Уставши зрана, В вікно побачила Тетяна Недавно побілілий двір, Дахи, куртини, косогір, Химерні на шибках узори, У сріблі дерева старі, Сорок веселих на дворі І м'яко вистелені гори Зими покровом осяйним Під небом ясно-голубим.
Розділ сьомий про Тетяну, і розпочинається він картиною весняного пробудження природи:
Весняним гонені промінням, Із гір потоками сніги Вже позбігати з буркотінням На позаливані луги...
У цьому розділі природа стає діючим образом твору і поряд із героїнею виступає на передній план. Поза картин природи неможливо уявити Тетяну і зрозуміти її як національний та історичний тип.
Весна несе час любові, а для Тетяни тільки сум «І млосне хвилювання крові, І хвилювання млосних дум!», адже Євгеній поїхав, а Тетяні «Печальний тільки слід лишив він для майбутніх літ».
Тетяна залишилася сама: Ольга вийшла заміж і покинула родове гніздо, Онєгін поїхав невідомо куди, а Ленський, убитий на дуелі, лежить під могильною плитою, над якою
...віти сосна нахиляє, І ранній порив вітерця, Бувало там вінок гойдає Над гробом бідного співця. Бувало пізньою порою Сестра приходить із сестрою, І плачуть в сяєві нічнім Удвох над каменем тяжким. Та нині... пам'ятник журливий Забуто. Весь він в бур'яні. Вінка нема вже на сосні.
Картини природи в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» звучать як музика: вони торкаються найтонших струн душі читача, викликаючи в нього глибокі почуття радості і суму, замилування пейзажними замальовками і здивування глибиною людських переживань.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Природа в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок