Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Образ Івана Вишенсьного - головного героя однойменної поеми Івана Франка

Твір Образ Івана Вишенсьного - головного героя однойменної поеми Івана Франка

Назва:
Твір Образ Івана Вишенсьного - головного героя однойменної поеми Івана Франка
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,73 KB
Завантажень:
299
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.1


Скачати цю роботу безкоштовно
Образ Івана Вишенсьного - головного героя однойменної поеми Івана Франка
Іван Вишенський — будитель національної свідомості українців. Іван Вишен- ський — історична постать. Свідчень про те, чому Іван із Судової Вишні, що на Львівщині, обрав для себе шлях аскета-самітника на горі Афон, немає. Але він ніколи не відривався від життя рідної землі, гостро переживав усі події, які відбувалися в Україні. Іван Вишенський надсилав на батьківщину свої послання, в яких засуджував польську шляхту, яка нищила на Україні православне християнство, знущалася з народу.
Драматичний внутрішній конфлікт Івана Вишенського.
Афон — «сумна тюрма для душ». Поема «Іван Вишенський» починається описом бурхливого моря, хвилі якого омивають високі скелі Афонської гори. Серед розкішної природи гори розміщене гніздо аскетів. Тут все повите сумним мовчанням, і лише жалібно плачуть дзвони.
Плачуть жалібно ті дзвони, мов нарікання, докори на людей, що замертвили пречудовий сей куток.
Тут, на Афонській горі, у печері, живцем поховав себе Іван Вишенський.
Печера Івана Вишенського — це могила, в якій гине жива людська душа. (Іван Вишенський прийняв схиму. Цим він назавжди відділив себе від світу живих людей. Монах-аскет думав, що вже втамував свою пристрасну душу і в молитві чекатиме смерті. Але думи й згадки про минуле непокоять старця, а вишневий цвіт, який заніс у печеру весняний вітер, пробуджує тугу за рідним краєм.
Боротьба в душі Вишенського між аскетизмом і почуттям обов'язку перед рідним народом. (До Вишенського приїхали посли з далекої України. Вони передали старцю листа, в якому просять його повернутися на батьківщину, яка переживає страшні часи, і стати «нашим гаслом бойовим» у боротьбі проти ляхів, що, мов сарана, заполонили рідну землю. Іван Вишенський стоїть перед нелегким вибором: продовжувати виконувати обітницю, дану Богові, чи повернутися на Україну і стати в ряди її захисників.
Символічний фінал поеми. (Іван Вишенський нічого не відповів послам, проте він не зміг угамувати своїх переживань за долю України. У нелегкій внутрішній боротьбі аскета-схимника перемагає патріот.
Вишенський бачить, як з афонської затоки відпливає козацька барка з посланцями і в нестямі вигукує:
Стійте! Стійте! Завернітесь! Я живу ще! По-старому ще кохаю Україну, решту їй життя віддам.
Не докричавшись до посланців, Вишенський звертається до Бога по допомогу. І сталося диво: на старця упав промінь і утворився шлях через море, на який Вишенський ступив — «і тихо щез».
Справжній патріот не може не відгукнутися на біль батьківщини. Прийде час — і він стане на промінний шлях оборонця рідної землі.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Образ Івана Вишенсьного - головного героя однойменної поеми Івана Франка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок