Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Поетична творчість Т. Г. Шевченка «У казематі»

Твір Поетична творчість Т. Г. Шевченка «У казематі»

Назва:
Твір Поетична творчість Т. Г. Шевченка «У казематі»
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,33 KB
Завантажень:
260
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Поетична творчість Т. Г. Шевченка «У казематі»
На початку квітня 1847 року Шевченко поспішав на весілля Костомарова, де мав бути боярином. На станції перевдягся у фрак, але коли пором перетнув Дніпро і пристав до берега, Шевченка заарештували. У валізі поліцейські знайшли твори поета, в яких слідчий побачив заклики до бунту. Справа видавалася політичною, а тому Шевченка з Києва переправили до Петербурга.
Приводом до арешту поета був донос студента Олексія Петрова, який підслухав розмови членів Кирило-Мефодіївського товариства, прочитав поему Шевченка «Сон», «Посланіє до земляків» і дійшов висновку, що в Києві існує таємне політичне угруповання, переписав його членів і доніс у поліцію.
Шевченко повівся на допиті дуже благородно, не назвав жодного прізвища і визнав лише те, що заперечувати було безглуздо, адже в руках поліції був альбом поезій «Три літа» і рукопис поеми «Сон».
Після допитів цілих три тижні Шевченко мав спокій. У камері, де він сидів, було чисто, харчування пристойне, а через заґратовані вікна було видно вулицю. В'язням дозволялося замовляти за власні гроші сметану, цигарки і навіть коньяк, але Шевченко нудився сам в окремій камері. Попросив книжок — дали Біблію, яку він на волі так любив читати. Тут, у казематі, почав писати вірші, які присвятив «соузникам». У творі «Згадайте, братія моя...» Шевченко звертається до братчиків Кирило-Мефодіївського товариства, які теж були за ґратами. У вірші звучать нотки зневіри у тому, що колись усі вони зійдуться «на раду тиху, на розмову». Поет розуміє, що ті часи минулися, а друзі розійдуться, рознесуть «в степи, в ліси свою недолю», ще трішки повірують у волю, а потім почнуть жити «межи людьми, як люде». «Але поки те буде, // Любітеся, брати мої // Україну любіте, // І за неї безталанну, // Господа моліте», — закликає Шевченко.
Якось увечері побачив Шевченко у вікно матір Костомарова, яка йшла на побачення з сином. Згорблена постать згорьованої жінки вразила поета, і він написав вірш «Веселе сонечко ховалось...», у якому відтворив обстановку в казематі, згадав про те, що пролив намарне багато сліз, про матір і батька в домовині, «І жалем серце запеклось, // Що нікому мене згадати!». Але постать матері друга, яка «Чорніше чорної землі // Іде з хреста неначе знята» наштовхнула поета на думку молитися Господові за те, «Що я ні з ким не поділю // Мою тюрму, мої кайдани!»
Тут, у казематі, створив поет невеликі побутові балади, повні сумного ліризму: «Не кидай матері!», «Чого ти ходиш на могилу», «Ой, три шляхи широкії» й чудову пісню дівчини-сироти «Ой, одна я, одна».
У маленькій баладі «За байраком байрак» поет у фантастично-романтичному стилі створив образи трьохсот проклятих козаків, що їх «і земля не приймає», бо заганяли вони в ярмо неволі християн:
По своїй по землі Свою кров пролили І зарізали брата.
Цією баладою Шевченко засудив злочин проти нації, висунув ідею вічної кари за зраду інтересів Батьківщини.
Вірш «Мені однаково...» — це біль поета за Україну, яку
...злії люде
Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять...
Усі поезії, які були написані в казематі, дивують нас артистизмом, ліричним настроєм поета, який чекає вироку і знає, що цей вирок для нього буде найсуворішим з усіх можливих. Він розумів, що царизм розправиться з ним і за портрета імператорської сім'ї у поемі «Сон», і за небажання прислужуватися, і за велику любов народу до свого Кобзаря.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Поетична творчість Т. Г. Шевченка «У казематі»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок