Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір Міфологічні образи в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Твір Міфологічні образи в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

Назва:
Твір Міфологічні образи в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
2,17 KB
Завантажень:
215
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Міфологічні образи в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Неперевершена драма-феєрія «Лісова пісня» народилася з дитячих спогадів і вражень Лесі Українки. Поетеса написала її за дванадцять днів, хоча виношувала ідею цього твору все життя. Вона зуміла поєднати в п'єсі казки Волині, що запали в її дитячу душу, та досвід та знання зрілого драматурга. Сестра Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк згадувала: «У Лесиній «Лісовій пісні» нема ні одного персонажа, ні одного повір'я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі, — все те мої давні знайомі поліські, все те я чула й знала ще в Колодяжному». Деякі літературознавці стверджували, що «Лісова пісня» була написана під впливом творів Гоголя, Гауптмана і навіть під впливом музики Римського-Корсакова. Але все це лише вигадки, бо в основі твору — враження від почутого й побаченого в дитинстві.
Леся Українка в «Лісовій пісні» відтворила багатство української міфології, зокрема, казковий світ рідної Волині. Через міфологічні образи та народну символіку поетеса передає красу і душу природи. Драма починається прологом, у якому ми знайомимося з міфічними істотами, які прокидаються після довгої зими. Пробуджується і Мавка, головна героїня твору. Хто ж вона така? У різноманітних довідниках пояснюється, що це казкова лісова істота. У словнику Б. Грінченка дається точніше пояснення: «Мавка (нявка) — дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося в русалку». Отже, Мавка — це лісова русалка, яка не має душі, яка повторюється у безлічі життів, щозими засинаючи і щовесни пробуджуючись. Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» також зображував цю істоту, але у письменника це створіння, використовуючи безмежне кохання Івана до Марічки, губить
Івана. Коцюбинський наголосив, що нявка душі не має: «...боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачити криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». Мавка Лесі Українки має зовсім інший характер. Вона відчуває музику, вона здатна на велике людське кохання. Її любов не перероджується у ненависть навіть після зради. Вона бажає Лукашеві лише добра. Саме тому у фіналі п'єси Мавці було даровано душу, і вона дякує за це коханому: «...ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос».
Образи інших лісових істот були також своєрідно трансформовані поетесою, вона наділила кожного якимись особливими рисами.
Лісовик у міфологіях різних народів зображувався по-різному. У «Лісовій пісні» — це малий дідок у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці. Він добрий з добрими людьми, але лихий з лихими. Він охороняє ліс і проганяє небажаних, небезпечних гостей. За зраду Мавки Лісовик перетворив Лукаша на вовкулаку.
Водяник — це злий дух, який живе в річках і озерах та приносить людям нещастя. Але Лесин Водяник нагадує доброго охоронця свого водяного царства, а Русалка зве його татом.
Зустрічаємо Ми у творі і різноманітних чортів і чортиків: привабливого Перелесника, молоденького маленького Куця, Того, що греблі рве, та ін. Усі ці істоти живуть своїм життям зі своїми клопотами. І це життя чимось віддалено нагадує життя людей.
Драма «Лісова пісня» написана на щедрому ґрунті української міфології, усної народної творчості. Це допомогло письменниці розкрити красу чистого кохання, високих мрій людини.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір Міфологічні образи в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок