Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір І. Франко про А. Міцкевича

Твір І. Франко про А. Міцкевича

Назва:
Твір І. Франко про А. Міцкевича
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
5,48 KB
Завантажень:
486
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
І. Франко про А. Міцкевича
Привертає увагу балада “Чати”, яка зацікавила І.Франка не тільки підзаголовком Міцкевича “Балада українська”, а й змістом. Козак Наум, якого польський воєвода називає “хамом” (”ґу спатіе”), “кодлом мерзенним” і примушує стріляти в коханця дружини, спрямовує постріл у свого звєрхника:
Козак змірив і вцілив,
Не чекаючи стрілив,
І потрапив в сам лоб воєводу.
М. Рильський у перекладі з незрозумілих причин пом’якшив окремі вислови, які покликані створити певне тло соціальної нерівності. Так, замість образливого для козака виразу “ріетіе пщдисге”(”гайдуче плем’я”) - І. Франко відповідно переклав як “кодло мерзенне”. Натомість М. Рильський передає нейтральним: “Хлопче, годі балакать!”, хоч у першому випадку зберіг слово “хам”. Такий вибірковий суб’єктивний підхід до відтворення оригіналу шкодить не лише адекватному перекладові, а й самому першотворові, оскільки читач сприймає його, цілковито довірившись інтерпретаторові. Перекладач не повинен ні поліпшувати, ні погіршувати текст, а прагнути передати його засобами рідної мови на рівні рими, ритмомелодики, лексики, евфонії, алітерацій тощо. Проте український читач завдячує Максимові Рильському за один з найкращих перекладів “Пана Тадеуша” серед слов’янських мов, за який у 1949 р. отримав Державну премію. “Я почав (1923 року, здається) свою роботу над перекладом “Пана Тадеуша”, яку вважаю одною з найголовніших справ свого життя і до якої раз у раз повертаюсь для усунення хиб та помилок, для досягнення максимальної художньої вартості”. У перекладацькому доробку Максима Рильського знаходимо й “Кримські сонети”, поему “Конрад Валленрод” та іншітвори польського поета.
Тема “І. Франко і А. Міцкевич” широко висвітлена в українському літературознавстві. Це зумовлено передусім тим, що український поет переклав низку творів польського митця: “Господарський вечір” (1895) - два уривки з першої книги “Буря” (1896) - уривок з десятої книги “Пана Тадеуша”, “Геть із моїх очей” (1899),  “Ордонова редута”,  “Чати”,  “Втеча” ), повністю “Додаток” до третьої частини “Поминок” (”Дзядів”):”Дорога до Росії”, “Передмістя столиці”, “Петербург”, “Пам’ятник Петра Великого”, “Перегляд війська”, “Олешкевич” (1910); “До другів росіян “(1910), “Нічліг”, “Смерть полковника “(1913), “До альбому Собанської” (1913), “Непевність”, “В день від “їзду із Одеси”, “До матері польки”; “Епілог” до “Пана Тадеуша” (1913). Переважна більшість цих перекладів уміщена в книзі “Шеіка иігата”, що ЇЇ видав І. Франко у 1914 р.
Публікуючи розшуканий анонімний рукопис польської поеми, Іван Франко помилково прийняв її за таку, що належить перу А. Міцкевича, виходячи з того, що у ній йшлося про події, пов’язані з походами хрестоносців з Тевтонського ордену на Схід, тобто перегукувались за змістом із тими, що покладені в основу творів А. Міцкевича “Гражина”та “Конрад Валленрод”. Спираючись саме на цю типологічну історичну подібність, І. Франко приписав її авторство польському поетові. У листі від 23 січня 1914 р. до Владислава Міцкевича (1838- 1926) - сина польського поета, польського і французького публіциста - І. Франко повідомляє, що надіслав йому видану у Львові книгу “Велика втрата”, водночас підкреслюючи свою тверду переконаність у тому, що “такого прекрасного, геніального твору не міг написати ні один інший польський поет, а лише Адам Міцкевич. На жаль, гіпотеза І. Франка була помилковою. Автор поеми досі не відомий.
У журналі “Вестник Европы” (1827, № 6) ним опубліковано “малороссийскую балладу” “Твардовский” як “подражание польской”, тобто “Пані Твардовській” А. Міцкевича. Левко Боровиковський у 1836 р. здійснив сім перекладів кримських сонетів, проте вони не були надруковані. Про своє глибоке розуміння необхідності спільних духовних контактів між українськими й польськими народами перекладач писав того ж року до М. Максимовича: “Я навчився польської мови власне для того, щоб мати можливість принести користь Україні
До першої серйозної спроби відтворити твір Міцкевича українською мовою дослідники відносять переклад сонета “Аккерманські степи”, здійснений харківським романтиком Опанасом Шпигоцьким, який опублікував його в журналі “Вестник Европы” (1830, № 1).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Інше на тему: Твір І. Франко про А. Міцкевича

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок