Головна Головна -> Інше українською -> Твори -> Твір «Як манить вільшаний король...» (за баладою Ґете «Вільшаний король»)

Твір «Як манить вільшаний король...» (за баладою Ґете «Вільшаний король»)

Назва:
Твір «Як манить вільшаний король...» (за баладою Ґете «Вільшаний король»)
Тип:
Інше
Мова:
Українська
Розмiр:
1,98 KB
Завантажень:
306
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
«Як манить вільшаний король...»
(за баладою Ґете «Вільшаний король»)
Поезія Ґете, безперечно, привертає нас духовністю, що спирається на життєвий досвід. Задум написати баладу «Вільшаний король» виник у поета після знайомства з датською народною піснею «Дочка короля ельфів», що відтворює містичний страх перед ворожими й безкомпромісними силами природи. Ці два твори схожі тільки в межах певних характеристик: фантастичність, таємничість, міфологія, смерть персонажа. Дійові особи «Вільшаного короля» — дорослий чоловік (батько хлопчика), вільшаний король і, власне, дитина — хлопчик. У поета містичність не має фатального й однозначного тлумачення, бо пояснюється реалістичними нічними страхами дитини. Сюжет максимально виразний, без особливих описів — у формі діалогу, що походить від фольклорних балад. Алегорія, казковість образів також простежується з усної народної творчості. Виразності баладі надає ритм, що нагадує стрімкий біг коня, він підкреслює напружену динаміку сюжету.
Природа постає у творі в образі вільшаного короля, що є втіленням таємничих сил, які вороже ставляться до людей. Проте поміркуймо ось над чим: «Природа!.. Непрошено й несподівано вона захоплює нас у свій круговий танок і крутить, аж поки ми, знесилені, не випадаємо з її рук», — так писав Ґете про природу. Цьому міркуванню підпорядкована й балада «Вільшаний король».
На реальний стан речей (батько повертається із сином додому, навіювані нічні страхи дитини) ніби накладається фантастично- міфологічний. З'являється таємничий і жахливий вільшаний король («Він у короні, хвостатий пан!»), він кличе дитину до себе: «Любе дитя, до мене мерщій!» Намагається заманити золотом: «У злото матуся одягне моя». Далі пропонує розваги, пісні: «Дочки мої тебе вийдуть стрічать, Вітати, співати, тебе колихать!» Король не тільки принаджує, він намагається забрати душу та життя малого. Реальне й фантастичне передається через сприйняття одних і тих же предметів сином і батьком зовсім по-різному: король — туман, заманювання — колихання гілок, доньки вільшаного короля — верби. Батько, напевно, не вірить в існування незвичайних і таємничих сил, він людина практична, тому й заспокоює дитину на власний розсуд. Хлопчик же, навпаки, надзвичайно схвильований, інтуїтивно відчуває, що йому важко вистояти проти таких чарів-сил: «Мій тату, мій тату, він нас догнав! Ой, як болюче мене він обняв!» Трагічний кінець підтверджує, що передчуття дитини справдилися.
Тож цілком виправданим буде твердження, що вільшаний король — це сама природа. Мова лісового повелителя сповнена містичної непереможної енергії. Дитина боїться вільшаного короля, проте ця незвідана сила вабить і притягує до себе, можливо, саме хлопчик — це дитя природи — і уособлює в собі все людство, яке ніяк не може знайти спільну мову з природою, не може знайти тих гармонійних стосунків, де не було б місця невиправданим трагедіям. Поет по-філософськи подав баладу про стосунки людини й природи, аби спонукати людей до пошуку необхідної гармонії.

Завантажити цю роботу безкоштовно



Інше на тему: Твір «Як манить вільшаний король...» (за баладою Ґете «Вільшаний король»)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок