Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Хімія -> Агрохімія

Агрохімія

Назва:
Агрохімія
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
60,25 KB
Завантажень:
356
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.4


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37 
Агрохімія
Розвиток агрохімії в Україні.
Дослідження з вивчення умов росту і розвитку рослин в Україні розпочалися у XVIII ст., коли був організовані так звані «аптекарські городи» та акліматизаційні сади. Перший такий город було відкрито в Лубнах у 1721 р., який згодом переріс у Лубенську станцію лікарських рослин, що існує і нині.
Значний вплив на розвиток агрохімічних досліджень в Україні мало створення протягом 1881-1892 рр. 34 дослідних полів під керівництвом активного організатора дослідної справи, професора Харківського університету А.Є. Зайкевича (1842-1931), завзятого дослідника і невтомного експериментатора, який одним із перших установив, що чорноземи, незважаючи на високий вміст гумусу, добре реагують на внесення мінеральних добрив. Він перший запропонував вносити в рядки на посівах цукрових буряків добрива, вивчав залежність урожайності різних сортів рослин від удобрення, обробітку грунту та інших факторів. Організовані ним дослідні поля діяли тривалий час і сприяли розвиткові сільськогосподарської науки в Україні. Закладені тут у 1898 р. досліди з беззмінними посівами озимого жита тривають і в наш час.
У 1886 р. засновано Немерчанську сільськогосподарську дослідну станцію, яка в 1956 р перейменована на Вінницьку державну сільськогосподарську станцію. У 1888 р. організовано Деребчинське дослідне поле на Поділлі, ініціатором створення якого був професор Київського університету С.М. Богданов, а першим директором – відомий засновник дослідної справи в Україні вчений-агроном В.Г, Ротмістров. Тоді ж були організовані Морочанське, Новоталзьке, Херсонське та інші дослідні поля.
На початку ХХ ст. в Україні організовано нові дослідні установи, в програмі досліджень яких важливе місце займали питання ґрунтознавства та агрохімії: в 1904-1905 рр. – Верхньо-Дніпровське і Роменське дослідне поле; в 1914 р. – Уманську селекційно-дослідну станцію та ін. протягом цього періоду створено понад 25 сільськогосподарських наукових установ. Важливого значення набули колективні досліди, що організовувалися сільськогосподарськими товариствами, повітовими земствами, дослідними полями та дослідними станціями. Особливо широкого розмаху набули колективні досліди в Катеринославській, Київській, Полтавській, Чернігівській та інших губерніях.
Для керівництва дослідною роботою у колективних дослідах було створено три мережі сільськогосподарських дослідних установ під керівництвом визначного організатора дослідної станції Б.М. Рождественського (1874-1943), який розробив методи польових досліджень із сільськогосподарськими культурами, вивчав дію суперфосфату та селітри на врожайність цукрових буряків, безпосередньо завідував Катеринославською мережею дослідних установ.
З метою налагодження методичного керівництва дослідною роботою Київської мережі в 1912 р. було відкрито Миронівську дослідну станцію (тепер Миронівський інститут пшениці ім.. В.М. Ремесла).
Третьою мережею дослідних установ була Подільська, що мала в своєму розпорядженні відкриту в 1904 р. контрольно-насіннєву і дещо пізніше низку хімічних лабораторій. Тоді в Україні було 18 сільськогосподарських дослідних станцій і 33 дослідних поля. У цей період українські вчені працювали особливо плідно.
М.А. Єгоров (1879-1942) – перший директор сумської дослідної станції – вивчав живлення сільськогосподарських культур зольними речовинами, досліди роль фосфору в живленні рослин, розробив методи застосування фосфорних добрив на різних типах грунтів. У 1915-1942 рр. працював професором Харківського сільськогосподарського інституту.
Е.П. Вотчал (1864-1937) створив школу фізіологів в Києві. Понад 40 років працював професором сільськогосподарського інституту, вивчав проблеми руху води і пасоки в рослинах та фізіологію розвитку цукрових бурків.
К.Д. Глінка (1867-1927) – завідуючий кафедрою ґрунтознавства в Ново-Олександрівському сільськогосподарському інституті (нині Харківський державний аграрний університет), академік, президент Міжнародного товариства ґрунтознавців, автор численних праць із ґрунтознавства та багатьох ґрунтових карт.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37 



Курсова робота на тему: Агрохімія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок