Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Інформатика, комп'ютери, програмування -> курсова робота безкоштовно: Нефелометричний і ультрамікроскопічний методи аналізу

Нефелометричний і ультрамікроскопічний методи аналізу / сторінка 6

Назва:
Нефелометричний і ультрамікроскопічний методи аналізу
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
14,07 KB
Завантажень:
206
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 

Застосування ультрамікроскопії дозволяє спостерігати частинки з розмірами до 3 нм, тобто відсовує межу видимості майже на два порядки, охоплюючи практично всю колоїдну область дисперсності [4].
Метод ультрамікроскопії застосовують при дослідженнях різноманітних дисперсних систем, а також для контролю чистоти атмосферного повітря, технологічної і питної води, ступеня забруднення оптично прозорих середовищ сторонніми включеннями.
Об'єктом багатьох практичних задач медичної біотехнології, діагностики і медичної екології (виробництво вакцин, білків плазми крові, діагностика сечокам'яної хвороби, отримання чистої питної води) є багатокомпонентні невизначені біомінеральні дисперсні системи. Деякі характеристики колоїдних компонентів цих систем якнайповніше визначаються методом потокової ультрамікроскопії з лазерним освітленням, що дозволяє робити "видимими" частинки розміром менше 0,1 мкм, що мають невисокий показник заломлення (nотн.)
Ультрамікроскопічні спостереження також іноді дозволяють судити про форму колоїдних частинок. Так, якщо частинки асиметричні (наприклад, мають форму паличок або листків), то яскравість розсіяного світла залежатиме від того, на яку з площин поверхні частинки потрапить проміння падаючого світла. Такі частинки володіють змінною яскравістю, тобто мерехтять на темному полі зору мікроскопа [2].
3.2 Апаратура і методика вимірювань
Прилад, що дозволяє спостерігати колоїдні частинки в мікроскоп на темному фоні при бічному освітленні, називається ультрамікроскопом.
Ультрамікроскоп - оптичний прилад для виявлення найдрібніших (колоїдних) частинок, розміри яких менше межі дозволу звичних світлових мікроскопів. Можливість виявлення таких частинок за допомогою ультрамікроскопа обумовлена дифракцією світла на них (ефектом Тіндаля) . При сильному бічному освітленні кожна частинка в ультрамікроскопі виглядає для спостерігача як яскрава точка (дифракційна пляма, що світиться) на темному фоні. Унаслідок дифракції на найдрібніших частинках розсіюється дуже мало світла, тому в ультрамікроскопі застосовують, як правило, надзвичайно сильні джерела світла. Ультрамікроскоп не дає оптичних зображень досліджуваних об'єктів. Проте, використовуючи ультрамікроскоп, можна встановити наявність і концентрацію частинок, а також вивчати їх рух.
Ультрамікроскоп створили в 1903 р. австрійські вчені Р. Зігмонді і Г. Зідентопф. У запропонованій ними схемі щілистого («класичного») ультрамікроскопу (мал.3, а) досліджувана система нерухома. Кювета 5, що містить речовину, що вивчається, освітлюється джерелом світла 1 (2 - конденсор, 4 - освітлювальний об'єктив) через вузьку прямокутну щілину 3, зображення якої проектується в зону спостереження. В окуляр спостережного мікроскопа 6 видно точки (дифракційні плями) частинок, що знаходяться в площині зображення щілини, що світяться. Вище і нижче освітленої зони присутність частинок не виявляється.
Мал.3 Принципові схеми щілистого (а) і потокового (б) ультрамікроскопів:
1 - джерело світла; 2 - конденсор; 3 - оптична щілина; 4 - освітлювальний об'єктив; 5 - кювета; 6 - спостережний мікроскоп; 7 - фотометричний клин.
У потоковому ультрамікроскопі (рис.3, б), розробленому в 50-х рр. 20 ст. радянськими вченими Б. В. Дерягиним і Р. Я. Власенко (на відміну від щілистого мікроскопа, в якому досліджувана система нерухома), частинки, що вивчаються, рухаються по трубці назустріч оку спостерігача. Тобто потік рідкого золю або аерозолю прямує по трубці; частинки, перетинаючи зону освітлення, реєструються як яскраві спалахи візуально або за допомогою фотометричного пристрою. Регулюючи яскравість світлового потоку рухомим фотометричним клином 7, можна виділяти для реєстрації частинки, розмір яких перевищує задану межу. За допомогою потокового ультрамікроскопа вдається визначати часткові концентрації золей аж до 1010 частинок в 1 см3. [10].
Для спостереження за колоїдними частинками, окрім ультрамікроскопів, користуються також простішими приладами, які називаються конденсорами темного поля. Це спеціальні освітлювачі, які вставляються в мікроскоп замість звичного конденсора.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Курсова робота на тему: Нефелометричний і ультрамікроскопічний методи аналізу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок