Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Культура -> Політика "радянської українізації", її суть, головні етапи і наслідки.

Політика "радянської українізації", її суть, головні етапи і наслідки.

Назва:
Політика "радянської українізації", її суть, головні етапи і наслідки.
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
56,61 KB
Завантажень:
360
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
Контрольна робота з учбової дисципліни
«Культурологія»
Політика "радянської українізації", її суть, головні етапи і наслідки.


План.
1. Суть політики українізації, її причини та необхідність.
2. Політика українізації Центральної Ради та Гетьманату.
3. Головні етапи "радянської українізації".
4. Причини скасування та наслідки українізації.


Національна політика більшовиків завжди мала два неспів-падаючі виміри. Перший вимір визначався ставленням компартійно-радянського керівництва до місцевого населення, а другий –– відносинами між московським центром влади та його місцевим субцентром. Обидва виміри становили органічну єдність.
З одного боку, національна політика більшовиків враховувала і реалізовувала інтереси українського народу. З другого боку, вона була не більше, ніж знаряддям побудови в Україні комуністичного ладу методами "революції зверху". Безсумнівні здобутки в галузі національно-культурного будівництва не можна відділити від загального курсу державної партії, спрямованого на цілковите політичне та економічне поглинення України загальносоюзним центром влади.
В рамках періоду комуністичного будівництва, який розтягнувся на обидва міжвоєнних десятиліття, національна політика Москви не раз змінювалася залежно від конкретних обставин місця і часу. Разом з тим її головна мета залишалася однаковою: макси-мально полегшувати силову комунізацію найбільшої за людськими і матеріальними ресурсами національної республіки.
Вивчення політики Москви щодо України доцільно розпочати з аналізу більш широкої проблеми – сутності радянської держав-ності та її національного зрізу. Компартійно-радянський режим, який відомий під назвою "радянська влада", насправді був поєд-нанням конституційної влади рад і позаконституційної диктатури партійних комітетів. Отже, спочатку треба зупинитися на радах, які були використані більшовиками для встановлення їхньої диктатури.
Гострота соціально-класового протистояння, яка була завжди властива Російській імперії і тільки поглибилася після поразки революції 1905 – 1907 рр., у 1914 – 1917 рр. наклалася на деструк-тивний вплив світової війни. У революційних подіях 1917 р. цей вплив проявився у двох площинах: по-перше, в обуренні народних “низів” зубожінням, викликаним війною, та в їх небажанні воювати за імперіалістичні цілі “верхів”; по-друге, світова війна вперше організувала завжди розпорошені селянські маси у великі солдатські колективи і дала їм в руки зброю. Так з’явилися ради солдатських і робітничих депутатів – класові організації народних низів, які бачили смисл існування в ліквідації великих власників – поміщиків та буржуазії. З перших днів революції ради показали свою міць: самодержавний режим царя був зметений завдяки їх зусиллям за кілька днів.
Екстремізм рад загрожував країні громадянською війною, втратою обороноздатності армії, анархією і хаосом. В цій ситуації склався протиприродний союз ліберальної і революційної демократії. Скликання Установчих зборів було єдиним спільним знаменником в програмах політичних партій обох демократій. Протилежність всіх інших цілей паралізувала зусилля утвореного ними уряду щодо закладення основ державності, побудованої на засадах парламентаризму.
Ради були стихійним породженням революції і самі по собі не могли діяти координовано. Координація їх дій забезпечувалася тільки політичними партіями. Поки партії меншовиків та есерів контролювали ради, революційний процес розвивався за демо-кратичним сценарієм. З приїздом в Росію вождя більшовиків В.Леніна народився інший варіант розвитку подій.
В.Ленін характеризував становище, що склалося в Росії після повалення самодержавства, як “двовладдя”, тобто переплетення влади буржуазії (фактично же – коаліції ліберальної і революційної демократій) і революційних мас (рад робітничих і солдатських депутатів). Але тільки більшовики ставилися до рад як до майбутніх органів влади. Партії соціал-демократів (меншовиків) та есерів, які в перші місяці революції користувалися в радах визначальним впливом, розглядали їх як тимчасові громадські організації революційної доби.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 



Курсова робота на тему: Політика "радянської українізації", її суть, головні етапи і наслідки.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок