Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Культура -> Композиція, закони гармонії

Композиція, закони гармонії

Назва:
Композиція, закони гармонії
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
18,10 KB
Завантажень:
194
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Композиція, закони гармонії


План


Вступ
Інтерес, що виник останнім часом до загальних закономірностей науки і мистецтва, не випадковий. Тисячолітній досвід мистецтва, що нагромадило скарбницю прекрасного, важко переоцінити.
Гармонія, що так яскраво і наочно виявляється не тільки у творах мистецтва, але й у промислових товарах, має своє, на перший погляд приховане кількісне математичне вираження.
Важливо не тільки пізнати математичну основу творів мистецтва, але і навчитися нею користатися настільки ж активно, як у техніці, де будь-яку деталь, вузол чи виріб можна охарактеризувати деякими параметрами.
Це визначає актуальність теми даної роботи.
Метою роботи є розкриття понять композиції і гармонії.
Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені наступні завдання:
- дослідити зародження і розвиток законів гармонії;
- окреслити поняття композиції та її правила, закономірності і структуру;
- охарактеризувати поняття колірної гармонії;
- прослідити основні напрямки сучасного дизайну.
Сучасний фахівець повинний бачити і розуміти взаємозв'язок таких, здавалося б, протилежних областей, як наука і мистецтво, щоб ще глибше засвоїти і використовувати закони гармонії навколишнього нас світу.


1. Зародження і розвиток законів гармонії
Вперше спроби знайти закономірності в гармонії здійснили послідовники Піфагору – піфагорійці. Так, піфагорійці вважали, що музика є окремим проявом математики. Вони створили навчання про космос як про музично звучне тіло. Піфагор був упевнений, що гармонія має чисельне вираження. Саме його школою були закладені основи музичної акустики. Однак з розвитком клавішних інструментів Піфагорів лад довелося переглянути через його обмежені художні можливості, тому що невелике число інтервалів, встановлених цим ладом, не дозволяло виконувати музичні добутки в різних тональностях. Октаву стали поділяти на 12 ступіней, інтуїтивно поклавши в її основу рівномірний розподіл інтервалів (темперацію), завдяки чому і з'явилася можливість переносу мелодії без перекручування в будь-яку тональність. Сьогодні вже більше 300 років користаються рівномірно темперованим ладом, що був створений І.-С. Бахом.[2]
Відзначимо ще одну загальну закономірність мистецтва і техніки. У Поля Верлена є рядок: “Недавно дзвін Пронісся звуковою спіраллю”.
Виявляється, це не просто художній образ. Було доведене, що розподіл частот рівномірно темперованого ряду, описуваного геометричною прогресією, задовольняє рівнянню логарифмічної спіралі.
І в техніці багато пристроїв, наприклад ріжучі інструменти чи канали, що підводять воду до лопат турбін, використовують властивість цієї спіралі перетинати свої радіуси-вектори під постійним кутом.
Дуже часто спіраль зустрічається й у природі. Будиночок равлика, розташування сім'янок у голівці соняшника чи листів на вітках рослин відповідають логарифмічної спіралі. Тут можна відзначити ще одну важливу закономірність: послідовності дробів, якими ботаніка описує спіральне розташування насіння соняшника чи лусочок шишок, складаються з так званих чисел Фібоначчі.
Математик Леонардо, по прозванню Фібоначчі, що значить «син добродушного», жив в італійському місті Піза. Подорожуючи по Сходу, він познайомився з досягненнями арабської математики. У 1202 р. Фібоначчі опублікував велику працю— «Книгу про рахування», а в 1220 р. — «Практику геометрії». Ці роботи, що вперше містять задачі на застосування алгебри в геометрії, познайомили європейців з арабськими цифрами і вплинули на розвиток математики.
У «Книзі про рахування», вирішуючи серед інших задачу про те, «скільки пар кроликів в один рік від однієї пари народжується», Леонардо одержав у результаті послідовність чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34... які пізніше і стали називати числами Фібоначчі. Кожне з них виходить шляхом додавання двох попередніх.
Ці числа застосовуються не тільки ботанікою і у тваринництві, але й в обчислювальній математиці. Якщо використовувати лише перші члени ряду Фібоначчі в оптимальному програмуванні (при пошуку екстремуму), то точність підвищується більш ніж на 20%, а вибір розрахункових крапок у відповідності з порівняно невеликою кількістю перших чисел Фібоначчі дозволяє одержати експонентне збільшення точності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Курсова робота на тему: Композиція, закони гармонії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок