Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Економічні теми -> Соціально-економічний лад та право України у ХІХ столітті

Соціально-економічний лад та право України у ХІХ столітті

Назва:
Соціально-економічний лад та право України у ХІХ столітті
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
21,41 KB
Завантажень:
15
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Соціально-економічний лад та право України у ХІХ столітті
ПЛАН
Вступ
Соціально-економічний розвиток України у першій половині XIX ст. відбувався за загальними закономірностями, характерними для Російської імперії. Визначальною у цей період була криза феодально-кріпосницького ладу і формування елементів нового, капіталістичного ладу.
Факторами, що найбільше сприяли розвиткові економіки України, став технічний переворот і переростання мануфактурного виробництва у промислове, виникнення нових галузей промисловості, зміцнення господарської спеціалізації районів, зростання міст, розвиток торгівлі. О. Субтельний. Історія України. С. 184. Кріпосництво об'єктивно гальмувало формування соціально-економічного устрою.
Населення України за становим критерієм поділялося на дворянство, духовенство, міських жителів і селянство.
Перші два стани звільнялися від сплати податків. Міщани і селяни відносилися до податкових станів.
У першій половині XIX ст. політика царизму щодо дворянства України спрямовувалася на подальше зрівняння його у правах з дворянством Росії. За національним складом російське дворянство було неоднорідним. Основну частину дворянства Лівобережжя становила українська козацька старшина, яка XVII—XVIII ст. оформилася у клас феодалів. На Правобережжі дворянством вважалася українська і польська шляхта. У степових губерніях України, що освоювалися внаслідок роздавання земельних масивів, переважали російські поміщики.
Кількість російських дворян у всій Україні постійно збільшувалася. Загальною політикою царського самодержавства щодо дворянського стану була політика підтвердження і зміцнення прав цього стану. У 1801 р. підтверджена Жалувана грамота дворянству 1785 р. Закон 1827 р. закріпив за дворянами право створення ремісничого виробництва, фабрик і заводів у містах без обмеженої кількості робітників. З метою збереження економічної основи дворянства 1845 р. виданий закон про майорати, що зупинив роздроблення поміщицької земельної власності. Закон встановив порядок спадкування нерухомого майна (найчастіше землі), за яким воно передавалося старшому в родині, сім'ї.
Водночас царське самодержавство надавало чимало переваг російському дворянству — поміщикам і чиновникам, зокрема у губерніях Правобережної України. Так, за указом 1810 р., особи, котрі отримали орендні маєтки V губерніях Правобережжя як нагороду за «відмінну і старанну» службу, звільнялися від податків. У 1841 р. російським орендаторам продовжено термін оренди на пільгових умовах. У 1832 р. за чиновниками російського походження, призначеними на службу в Подільську і Волинську губернії, збережені понад платню пенсії за попередню військову чи цивільну службу. В.С. Кульчицький. Історія держави і права України. С. 112.
Духовенство, як і раніше, поділялося на чорне (чернече) і біле (приходське). Воно звільнялося від особистих податків і повинностей, військових постоїв, тілесних покарань. У першій половині XIX ст. було дозволено вступати до лав духовенства представникам інших станів.
Дозволявся також вихід з духовного сану, причому діти колишніх священиків отримували звання спадкових почесних громадян.
Колонізація степової частини України, розвиток промисловості й торгівлі зумовили процес утворення нових міст, зростання старих. Міста поділялися на губернські, повітові, заштатні (які не були адміністративними центрами) та містечка. Все міське населення поділялося на купців, міщан, цехових і так званих робочих людей.
У 1832 р. верхівка купецтва отримала деякі переваги, зокрема почесне громадянство. Категорія почесних громадян, названа у царському указі станом, була створена, щоб запобігти проникненню до дворянського стану інородних елементів. Почесні громадяни звільнялися від подушного податку, рекрутської повинності, тілесних покарань і мали право брати участь у виборах і бути обраними на міські громадські посади.
Міщани вважалися податковим станом і сплачували подушне, а з 1816 р. платили податки на будівництво шляхів сполучення, виконували рекрутську та інші повинності.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Курсова робота на тему: Соціально-економічний лад та право України у ХІХ столітті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок