Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Історія України -> Опришки: екскурс в історію

Опришки: екскурс в історію

Назва:
Опришки: екскурс в історію
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
45,43 KB
Завантажень:
178
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 
У вільний час опришки любили танцювати. Найбільш популярний танець у них був „Аркан”. Перекази розповідають, що опришки Івана Бойчука приходили на одну гору біля Болехова, до циганів гостити і там забавлятися танцями. „Одні танцюют, адругі варту тримають, відтак міняються. Стару циганку я ще тямую...Бувало, розказує, що такої землі повибивают, як танцюют, що десять цебрів циганки мечут у рипу (берег). А при танці от так здалека тра було руам держатися, бо за поясом за штири пістолі, барда та й всяке ружіє ”. (Калинова сопілка. Київ, 1989. – с. 393).
Багато дослідників бойових мистецтв вважають, що бойові танці в цілому світі стикаються з мистецтвом єдиноборства. Танець у опришків міг виконувати роль своєрідних формальних вправ, які в японському сем по називають „ката”. В перекладі на українську мову цей термін означає „форма”. А. Тарас і В. Махновський у книзі „Кемпо – східне мистецтво самозахисту” пишуть: „Кожна „форма” представляє собою сукупність стійок, поворотів, рухів, блоків та ударів, які виконуються за строго визначеною схемою, і нагадує якийсь войовничий танець або своєрідний ритуал. В принципі так воно і є. Ритуальні танці, які зображали бій з умовним противником, з’явилися в глибокій давнині... Завдяки багаторазовим повторенням найхарактерніших рухів встановлювалася певна їх послідовність, виникав танець, який набував ритуального характеру. Виконуючи його, воїни племені могли переймати прийоми найдосвідченіших і умілих бійців. В різних країнах світу збереглося чимало давніх фресок і скульптур, що зображують ритуальні танці зі зброєю. Так що виконуючи „форми”, ми якоюсь мірою стикаємось з войовничим минулим всього людства. „Форми” і нині є основою основ для досягнення кемпо” (Тарас А., Махновский В. Кэмпо: Восточ. искусство самозащиты. – Минск, 1992. – с. 101).
Також автори відзначають, що у „формах” буквально кожен рух виконується строго визначеним способом, за канонічними зразками, відпрацьованими в продовж віків. Це приблизно так, як танцюють народні або класичні танці (гопак, скажімо, одним способом, лявониху - іншим). Навіть поєдинок в ушу незалежно від того, зі зброєю його проводять чи без неї являє своєрідний „сценічний бій”, тобто імітацію справжнього бою.(там же ... – с. 49).
Цю думку можна продовжити цитатою з книги Т.Ткаченко („народний танець”, Москва 1967): „Історичне минуле України розповідає про багато битв, які довелося витримати українському народу, який боровся за свободу і незалежність. В цій боротьбі народилось багато старовинних військових танців українського народу... Танцюристи намагаються у танці виразити своє патріотичне піднесення, показати вмілість, силу і уміння володіти зборєю”.
Ганс Цбінден у своїх „Мандрівках...” дає опис танцю „Аркан”: „Коло крутиться, наче непереможно гнане якоюсь зачарованою силою. Хлопці вибивають такт, викидаючи ногами взад і вперед... Ось виступає з кола один танцюрист, стає посередині й тоді, починає він наче в похміллі, потрясаючи головою й горішньою частиною тіла розмахуватися взад і вперед; випростовується з високо взад закиненою головою, а потім присідає, раптом згинаючи коліна та на козацький лад підкидаючи ноги на боки, так, що аж обцаси тріщать на долівці, наче стріли пістолів. Знову пружиною підстрибує він високо й колише своїм тілом на всі боки”.
Схожий опис подає Р. Кайндль у книзі „Гуцули”: „Танцюристи і танцюристки співають одноманітні імпровізовані танцювальні пісні, плавно кружляють під звуки музики то вліво, то вправо, спочатку повільно, потім все швидше. Далі йдуть різні швидкі оберти і шалені стрибки у повітрі, причому ще й тут і там високо підкидають малі сокирки, що їх гуцули звичайно використовують замість ціпків, і знову ловлять їх”.
Гуцульський танець коломийку описує і Гаке у своїх нотатках про подорож Карпатами (Нюрнберг, 179 рік): „Найхарактернішим у цьому танці є те, що танцюрист присідає майже до землі, крутиться із танцюристкою, рвучко підскакуючи; що танцюрист свій топірець, який тримає за кінець держака, кидає на сажень вгору, а відтак його підхоплює”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 



Курсова робота на тему: Опришки: екскурс в історію

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок