Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Історія України -> Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії

Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії

Назва:
Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
52,17 KB
Завантажень:
456
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 
Курсова робота
з історії України на тему:
„Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії”


З М І С Т
Вступ.
Розділ І. Формування світогляду та початок діяльності Миколи
Міхновського на тлі суспільно-політичних процесів в Україні
(середина ХІХ ст. – 1900р.).
Розділ ІІ. Ідеї державності у творі „Самостійна Україна” Миколи
Міхновського.
Розділ ІІІ. Діяльність Миколи Міхновського в добу революції
Висновки.
Список літератури.
В С Т У П
ХІХ століття — трагічна доба в історії України, коли завершено було ту послідовну політику позбавлення України не тільки державності, а і національних досягнень та культурних здобутків попередніх століть.
Трагедія ХІХ століття полягала в тому, що на відміну від XVIII століття, у тому столітті почали вважати за росіян („русских”) усіх, що працювали в російських установах, розмовляли російською мовою, друкували твори в російських часописах і т.д. Здійснилося побажання Катерини ІІ, щоб сама назва Гетьманщина зникла; у ХІХ столітті стала зникати сама назва України, яку офіційно замінила спочатку „Малороссия”, а далі „Юго-Западный Край” та „Южнорусские губернии” [31, c. 390].
Проте — не все втратила Україна. Залишилося те, чого не можна було знищити: спогади про волю, про Державу.
Кінець ХІХ століття можна характеризувати як добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність. Різні організації йшли різними шляхами, які вели до спільної мети, і марні були заходи царського уряду, що припинити цей рух.
Кінець ХІХ століття — доба „соборности” України. В єдиний могутній рух об’єднуються українці заходу та сходу і творять об’єднаними силами спільну культуру. Їхні імена останнім часом повертаються з історичного небуття. Ще недавно спотворені образи цих людей, яким за радянських часів навішували тавро „буржуазних націоналістів” і зрадників, а пізніше приписували вигадано чесноти, почали набувати нормальних людських рис.
Не став винятком серед них і Микола Іванович Міхновський — один з найвидатніших діячів кінця ХІХ століття. І хоча постать Міхновського зажди викликала жваво інтерес сучасників і пізніших дослідників, що присвятили йому чимало публікацій: від невеликих розвідок до монографій, це ім’я і сьогодні залишається символом оповитим серпанком таємничості, вкрало негативних чи забронзованих оцінок, далеких від дійсності. Через упередженість оцінок сучасний вітчизняний дослідник С. Лінецький більшість публікацій про Міхновського назвав „міфами історіографії”. Головну причину упереджених оцінок, які давали Міхновському його сучасники, він пояснював політичними пристрастями їх авторів: „Кожен оцінював його, як правило, крізь призму лише своїх суб’єктивних поглядів, вузьких партійних догм” [20, c. 215]. На цю обставину вказує також і відомий політичний діяч В.Мартинець. У своїй статті „Микола Міхновський — піонер українського націоналізму”, він, зокрема, зазначає: попередники і послідовники Міхновського „досі ані належно не пізнали, ані не оцінили ту людину, яка на цілу голову вибилася понад своїми сучасниками і яка на чверть століття випередила цілу націю і найпередовіших їй людей” [25, c. 263].
В українському дореволюційному суспільстві наполегливо дотримувалась думка про Міхновського як людину „амбітну особистість з обмеженими обріями, запального і нестійкого насамперед шовініста” [7, c. 14] чи просто божевільного. Це була типова думка в середовищі ідейних опонентів Міхновського.
З неприязню ставиться до М. Міхновського Михайло Грушевський, який охарактеризував його як людину „зі здібностями і ще більшими амбіціями, з сильним нахилом до демагогії” [3c. 109]. Згодом він пише про цього діяча, що його „нервовість (неврастенічність) і сим очевидно, спричинювала нетактовність і несподіваність в поведінці… насторожувала до нього українське оточення і звичайно викликала контрманеври його заходам” [6, c.109]. З плином часу оцінки Грушевського ставали різкішими. В 1924 році у „Споминах” він писав, що „ліве крило ЦР непокоїла доволі рухлива, а головно криклива, організаційна робота, кажучи по теперішньому – фашистського напрямку… Провідником і одинокою пружиною сього пуху був Микола Іванович Міхновський” [6, c.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 



Курсова робота на тему: Микола Міхновський: штрихи до політичної біографії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок