Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література -> Дмитро Павличко

Дмитро Павличко

Назва:
Дмитро Павличко
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
13,94 KB
Завантажень:
187
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Курсова робота
«Дмитро Павличко»
ПЛАН
Дмитро Павличко – “син простого лісоруба, Гуцула із Карпатський гір”.
Життєвий і творчий шлях.
Перша збірка віршів “Любов і ненависть”.
Поезія “Спомин”.
Збірка “Моя земля”.
Морально-етична краса в поезії Д.Павличка “Таємниця твого обличчя”.
“Якби я втратив очі, Україно...” – сонет.
“Граносла” – прощання з М.Рильським.
Хліборобська праця в сонетах Павличка.
Пісенна подія Павличка.
Близькі та далекі дороги поета.
“Дзвенить у зорях небо чисте” – романс.
Значення творчості поета. Василь Земляк про нього.


“Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатський гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір”, -
пише Д.Павличко у вірші, яким відкривається двотомник його вибраних творів. У цих рядках чується спокійний, упевнений голос людини, доля якої є долею його народу, поета, який своїм правдивим словом служить народу.
Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові тепер Яблунівського району Івано-Франківської області в родині селянина-бідняка. І гори вдалині, і річечка Лючка, що в’ється серед села – спокійна й сумирна влітку, а весняною повінню так розмивається, що всі місточки забирає; і матуся, добра, лагідна, і мудрий, статечний батько, і люди – трудівники невтомні – все, все яскравим видивом стоїть у пам’яті та й ніколи не зітреться...
З дніпровської кручі поет вдивляється в голубі далечі Лівобережжя. Гентам, у дарницьких лісах, загубилися батькові сліди... Мобілізований до австро-угорської армії, 1916 року під Луцьком він здався в полон. Поневірявся в таборах, утік з неволі до Києва,у лавах червоних бойових дружин боровся з білогвардійцями та петлюрівцями.
Згодом десь роздобув конячину і верхи дістався додому, де його знову узято на фронт.
Засуджений австрійськими властями до розстрілу за більшовицьку агітацію серед вояків, чудом вирвався з Бригідницької в’язниці у Львові. Знов повернувся до Стовпчатова.
Згодом зазнав він утисків і польських жандармів-пілсудчиків. Паноту гонористу ненавидів. І дітям батько передав свою ненависть та відразу до будь-якого насильства й зла, а також почуття національної гідності, самоповаги й гордості за працьовитий, хоч і упосліджений люд. Як і всі трудящі земляки-галичани, радо вітав прихід радянських воїнів у золотому Вересні 1939 року. Односельці довірили йому бути першим головою стовпчатівськго колгоспу.
Син згадує, що батько за працею ніколи не мав спочинку, умів красно й переконливо говорити.
Недарма в одному з “Сонетів подільської осені” поет звертається до батька:
Усе життя я доростати буду
До мудрості твоєї й доброти,
До висоти твого важкого труду
Дай до пісень мені слова знайти,
Щоб не було в них плісняви, ні бруду,
Згоріти дай у полум’ї мети.
Змалку хлопець полюбив книжку, художнє слово. “Кобзар” Шевченка, “Тарас Бульба”. Гоголя і твори Франка розчинили перед ним двері у світ поезії, людської добрості й гідності. Зі сцени сільського клубу пастушок декламував гнівні вірші Шевченка, і вразливому хлоп’яті здавалося, що від його “серця відривалося пломенями слово Кобзаря”.
В середовищі працьовитого й чесного народу черпав мистецький хист і творче натхнення Д.Павличко: “Там узяв я пісню в серце із людських сердець”. Та була ще наука у Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся, Мартовича, Ярослава Галана, була любов до народної пісні, до витворів самобутніх умільців – килимарів, різьбярів, гончарів, вишивальниць з Косова, Коломиї, Космача.
А ще ж ходили між людьми легенди про Олексу Довбуша – невмирущого витязя, проводиря опришків. Дух волелюбства витав над краєм.
Синові селянина, українцю, випало зазнати приниження й зневаги в польській школі, де він малим учився, звідки приносив синці від тих освічених катів”, - шовіністично настроєної вчительки, уніатського духовенства.
У хаті рідко бачив хліб я,
А в школі били по ріках
За те, що зиркав я спідліб’я
На булку панського синка
Про вуз не мріяв я ніколи
Та на землі змінився час –
Але.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Курсова робота на тему: Дмитро Павличко

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок