Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література -> Історія походження драми та її розвитоку творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда

Історія походження драми та її розвитоку творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда

Назва:
Історія походження драми та її розвитоку творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
31,60 KB
Завантажень:
316
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Історія походження драми та її розвиток
у творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда


Зміст
Вступ............................................................................................................3
1 Розділ 1 Зародження та розвиток античної драми. Три велетні античної трагедії.........................................................................................4
2 Розділ 2 Есхіл (525 – 456 рр. до. н.е.)....................................................6
2.1 Поборник розуму і свободи.................................................................9
3 Розділ 3 Софокл (496 – 406рр. до. н.е.) - великий мораліст “золотого віку Перікла”.............................................................................................10
3.1 Софоклівське реформування грецької трагедії...............................12
4 Розділ 4 Евріпід (484 - 406 р. р. до н. е ).............................................16
4.1 Антична людина очима Евріпіда...................................................23
Висновки...................................................................................................25
Література.................................................................................................28
Вступ
У VI на початку V століття до н.е. в культурному житті Греції відбуваються важливі зміни, які в результаті призвели до виникнення мистецтва як цілісної системи світобачення і тим самим визначили один з найголовніших і найхарактерніших елементів майбутньої європейської культури . Цей поворот одержав в науці назви “ грецького дива “. Історичним тлом були війни з Персією і утворення держав на території Греції.
Греки були не єдиним народом в Середземноморії , який мав шанс дати напрям у розвитку європейської культури, що тільки зароджувалася. Залишивши осторонь Єгипет, культура якого вже пережила свій зоряний час, і ми повинні назвати насамперед Іудею. У 539 році перси звільнили іудеїв від “вавилонського полону” і тим самим сприяли новому періоду незалежного розвитку цього народу. Якщо в Іудеї вищою цінністю була відданість богові, релігія, то в Афінах - відданість інтересам поліса, ідея громадянськості; якщо в Іудеї верховна влада належала жерцям, то в Греції - народним зборам.
Разом з тим, греки спиралися на релігійний культ і надавали надзвичайно великого значення релігії. Їм, як і іудеям, не чужа була ідея “договору” з богами. Так, афіняни вважали покровителем свого міста богів Афіну Палладу і Аполлона, що знайшли відображення в мистецтві.
З найдавніших часів у всіх народів світу існували свята, пов’язані зі щорічними циклами вмирання та відродження природи, із збиранням врожаю. Ці урочисті відправи й дали життя античній драмі та театральному мистецтву, яке самі елліни називали школою для дорослих.
У Греції такі свята були присвячені Діонісу - богу рослинності і родючості, покровителю виноградарства і виноробства. Міф розповідає, що Діоніс привіз виноградну лозу з далеких країн, але вкоріненню дивовижної рослини часто чинили опір, і Діонісові доводилося силою підкоряти міста й села. Згодом бог-виноградар ототожнюватиметься з родючими силами природи.
Сакральні пісні на честь Діоніса виконувалися хором із заспівучем. Припускають, що коли поруч із заспівувачем з’явився другий співець, утворилася трагедія.
Афінська трагедія наступних десятиліть успадкувала основні риси дифірамбічної кантати: хоровий спів (почерговий чи одночасний спів двох напівхорів, в кожному з яких було 7 чоловік), арії оповідного характеру (монологи) солістів, дцети (діалоги) між заспівувачем (корифеєм) і другим співцем (актором), перегук між хором і солістами. Зберігався до кінця епохи і статичний характер дії.
Театральні вистави не заміняли собою інших форм публічного спілкування, проте саме в театрі поступово стали вироблятися духовні цінності, які відрізняли характер грецької культури від культури інших середземноморських народів. В театрі остаточно завершився процес десакралізації культу і естетизації міфу, що розпочався в Гомеровому епосі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Курсова робота на тему: Історія походження драми та її розвитоку творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок