Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література -> курсова робота українською: Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”)

Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”) / сторінка 5

Назва:
Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”)
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
21,36 KB
Завантажень:
500
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 

Здавалось би Єлен вже не може здивувати нас, але все-таки дивуєшся тому, як точно вона вибрала час для влаштування своїх справ: саме ті дні, коли всі люди – всі, крім придворних трутнів, - не думають про свої справи. Дивує її здатність запевнити оточуючих, що кожен її вчинок природній, що навіть розраховані коливання між молодим важливим обличчям і старим важливим обличчям можуть тільки прикрасити її в очах суспільства, - все таки дивуєшся тій мірі цинізму, якої досягнула Єлен.
Графиня Безухова виростає в наших очах в символ зла і аморальності. Тепер виявилось, що її красота безобразна.
Війна, яка виявляє і підкреслює все хороше і дурне, що було в людині раніше, - війна виявила той потворний, бездуховний початок який був притаманний Єлен.
Вона померла, графиня Єлен Безухова. Дочка князя Василя, сестра Іпполіта і Анатоля, дружина П’єра. Померла в ті самі дні, коли вирішувалась доля Росії і бюагато помирали за свою країну, про яку не думала Єлен. Але смерть не очистила її в наших очах, тому що померла вона так, як жила: не думаючи ні про кого, крім себе, запутавшись в безконечному своєму егоїзмі, і смерть її також оточена брехнею, як життя.
Через декілька місяців звільнений із полону П’єр зрадіє, дізнавшись, „что жены и французов нет больше”.Не можна радіти тому, що немає людини, вона померла, - і П’єр, з його почуттям совісті, прекрасно це знає. Знає – і все-таки радіє, і ми не можемо засудити його, тому що Єлен жила безлюдянно і померла безлюдянно.
А если это так, то что есть красота
И почему ее обожествляют люди?
Сосуд она, в котором пустота,
Иль огонь, мерцающий в сосуде? –
Так запитував вже в наш час прекрасний поет Микола Заболоцький.
Що таке красота, якщо Элен померла і її не шкода, і брата її Анатоля не шкода. Що таке красота, якщо розпливчатий, понуриий старий з одним оком – головокомандуючий Кутузов – постає перед нами в своєму прекрасній величаій і одинокій мужності? І смішний круглолиций хлопчик Петя Ростов, і його некрасивий , незграбний тезка П’єр Безухов прекрасні в наших очах – чому?
Тому, що за думкою Толстого, людину робить прекрасною не природа, а він сам, його душевні намагання, та внутрішня духовна робота, якої не знали ні князь Василь, ні Анна Павлівна, ні Єлен.
Ні разу протягом всього роману Єлен не проявила нормальних людських почуттів: не злякалась, не зраділа за когось, нікого не пожаліла,не горювала, не мучилась...
Толстой підкреслює її „мраморные плечи”, її постійну одинакову посмішку – вона проходить через всю книгу не як жива жінка, а як красива статуя, тому що духовно вона мертва.
І ось в кінці, Єлен – зі всією своєю красотою – нещаслива !
Це головна думка Толстого: щастя не дається від природи, його треба заслужити тією духовною працею, яку він цінить в людях, - тому щастя заслужила Наташа, а не Соня, тому ніколи не взнала його розкішна красуня Єлен і скоро воно прийде до некрасивої княгині Мар’ї.
 
 
І.3. П’єр Безухов в романі „Війна і мир”.
 
За що ми любимо П’єра, не дивлячись на всі його помилки? Перш за все за те, що він звинувачує у своєму нещастю не когось іншого, а себе, мучиться, але шукає свою вину.
„Но в чем же я виноват? – спрашивал он. – В том, что ты женился на ней, не любя ее, в том, что ты обманул и себя, и ее... Зачем я себя связал с нею, зачем я ей сказал это: „Je vous alme ”, которое было ложь? – говорил он сам себе ...”[14;75].
П’єр виганяє князя Василя який з’явився для того, щоб примирити його з дружиною, - і це буде йому радісно тому, що не можливо допостити , щоб такі низькі люди , як хотіли так і вертіли П’єром.
Але чи легше П’єру від своїх поступків? Аніскільки не легше. Розвівшись з дружиною, він їде в Петербург – і його мучать все одні й ті питання, що заволоділи ним в ніч після дуелі. Ось про що думає П’єр: „Что дурно? Что хорошо? Что надо любить, что ненавидеть? Для чего жить и что такое я?...”[14;98].

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Курсова робота на тему: Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”)

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок