Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Менеджмент -> Національне в організаційній культурі

Національне в організаційній культурі / сторінка 15

Назва:
Національне в організаційній культурі
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
40,60 KB
Завантажень:
525
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 
В організації основними цінностями є цінності, які у нас асоціюються найперше із родиною – це відданість, взаєморозуміння, вірність.
Система освіти – характеризує забезпеченість інформацією, знаннями, навичками і ціннісними орієнтирами. Та, в одних культурах навчають, що треба робити, а в інших навпаки, обмежують коло необхідних знань.
Економічна система – засіб, за допомогою якого суспільство виробляє і розподіляє товари та послуги. При цьому розглядаються груповий, колективний та індивідуальні підходи.
Політична система – переважно використовується для підтримки порядку й пануючої влади. Це можуть бути атрибути племінного і навіть родового підходу, а можуть бути елементи і сучасної розвиненої демократії.
Релігійна система – нематеріальні, духовні засоби забезпечення змісту і мотивації поведінки людей. Ця система визначає мораль і переважні суспільні цінності.
Система соціалізації – це мережі і принципи соціального угрупування, що створені людьми в конкретному суспільстві.
Система організації охорони здоров’я – це засіб, за допомогою якого культура запобігає захворюванням, а також виявляє піклування про жертви нещасть та інших непередбачених інцидентів.
Система відпочинку – це шляхи соціалізації людей і використання свого вільного часу. Деякі культури приділяють значну вагу залученню людей до занять спортом, культивують різні види активного відпочинку.
Схема 6. Системний підхід до вивчення національної культури
3.2. Моделі національних культур та їх поєднання
Визнання вирішального впливу національного та етнічного факторів на культуру організації призвело до значних наукових досліджень та розробки різноманітних моделей, в основу яких були закладені найважливіші ціннісні орієнтації та вірування людей різноманітних національностей. Серед існуючих підходів до розуміння організаційної культури зупинимось на основних: моделей Хофштеде, Оучі та типології Ханді.
Інтегральний підхід в дослідженні національного в організації був розроблений голландським ученим Г. Хофштеде і французьким консультантом по управлінню Д. Боллінже. Досліди Хофштеде основувались на аналізі більше 116 тис. анкет, що містили відповіді працівників великої мультинаціональної корпорації, які збирались двічі – в 1968 і 1972 роках [18].
Аналіз даних дозволив згрупувати і виділити п’ять характеристик – факторів національної культури, які по словам вченого, визначають способи структурування і управління організаціями: 1) дистанція влади; 2) індивідуалізм; 3) мужність; 4) прагнення уникнення невизначеності; 5) довгостроковість орієнтацій.
Так, під першою змінною - дистанція влади - розуміється ступінь нерівності між людьми, яку населення даної країни вважає допустимою або нормальною. При цьому низький показник характеризується відносною рівністю в суспільстві, а високий - навпаки.
При високому значенні даного показника можна стверджувати про велику ієрархічність суспільства. Представники таких культур використовують владу і авторитет для координації роботи і поведінки індивідів (зокрема підлеглих). При чому ті, хто наділені владою користуються спеціальними правами і привілеями. Досить вдалим прикладом такої культури на мою думку може служити культура нашої колишньої влади на чолі Л. Кучми. Для підтвердження вище сказаного досить згадати лишень ті привілеї, якими користувалися наш екс-президент і його оточення.
При низькому ж значені показника, для даної національної культури нормальним явищем є участь персоналу в управлінні і прийнятті рішень, легкий доступ до керівництва, простежується хороший зворотній зв'язок.
Друга (“індивідуалізм-колективізм”) характеризується ступенем, з яким люди даної країни вважають за краще діяти як індивіди, а не як члени якої-небудь групи. Або ж - ступенем, з яким вони вважають за краще поводитися як представники групи, клану, роду, сім'ї, організації. Рівень “індивідуалізму-колективізму” визначається на основі наступних показників:
ступінь втручання підприємства в особисте життя співробітників;
характер системи просування (на особисті досягнення - на стаж роботи);
характер соціальних зв'язків усередині організації.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22 
Курсова робота на тему: Національне в організаційній культурі

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок