Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Мікроекономіка -> Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини і громадянина

Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини і громадянина

Назва:
Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини і громадянина
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
22,11 KB
Завантажень:
203
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат з правознавства
на тему:
Міжнародно-правові стандарти
захисту прав людини і громадянина


ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВ ЛЮДИНИ
У понятті “права людини” виділяють чотири аспекти:
По-перше, це можливість діяти (чи утриматися від певних дій) для того, щоб забезпечити своє нормальне існування, розвиток, задоволення основних потреб. Іншими словами, це можливість вибору оптимальної, з точки зору людини, поведінки в тій чи іншій ситуації.
По-друге, це юридично забезпечене право вибору людиною поведінки. Тобто, право мусить бути забезпечене законами, іншими правовими актами держави, міжнародними документами в якості захищених державою чи міжнародним співтовариством вартостей. Хоча відсутність такого закріплення не позбавляє людини її природних прав, але про це далі.
По-третє, соціальний аспект прав людини полягає в тому, що можливості людини залежать від реальних можливостей соціуму (суспільства) – від рівня його економічного, соціального, духовного і культурного розвитку.
По-четверте, вони не колективні, а індивідуальні. Суб’єктом цих прав виступає людина. І тому “у рамках прав людини не можна говорити про права меншин – це мова і предмет політики (як приклад такого колективного права можна навести право на автономність) – у руслі прав людини варто говорити про права осіб, які належать до національних меншостей, не про права інвалідів, як групи, а про права кожного інваліда окремо” [1] .
Таким чином, права людини можна визначити як можливість вибору особою певної поведінки для забезпечення свого нормального існування і розвитку, закріплену в законах, інших правових актах держави і міжнародних документах, обумовлену рівнем економічного, соціального, духовного і культурного розвитку суспільства.
Іноді говорять “права і свободи людини”, іноді “права людини”. Хоча поняття “права” і “свободи” на думку деяких фахівців не ідентичні, – мовляв, для забезпечення реалізації прав державі необхідно здійснити низку конкретних дій (наприклад, право на соціальний захист). У той же час, коли йдеться про свободи, досить утримуватися від втручання в їхню реалізацію (наприклад, свободу слова). Однак на практиці межі між правами і свободами настільки розмиті, що автори англійського підручника з прав людини їх ототожнюють: “Ваша свобода від катувань полягає у Вашому праві не зазнавати катування” [2] . Іншими словами – у кожному праві є частка свободи, а у кожній свободі є частка права: моє право на освіту включає свободу вибору видів і напрямків освіти, навчальних закладів тощо. Тому ці поняття ми можемо вважати тотожними, і надалі, кажучи про “права людини”, ми будемо мати на увазі “права і свободи”.
Правам людини притаманні дві важливі риси. По-перше, їхня невід’ємність – вони притаманні природі людини, виникають у неї від народження і закінчуються після смерті. Держава не дарує людині її прав, закріплюючи їх у законах, вона тільки формулює поняття і забезпечує їх захист. Відповідно, держава не може довільно обмежувати чи відбирати права, це можливо тільки у встановленому законом порядку, який відповідає міжнародним стандартам захисту прав людини.
По-друге, у громадян однієї держави права юридично рівні, що означає рівність прав і рівність перед законом. Поняття рівности прав дуже близьке за своїм значенням до заборони дискримінації. А дискримінація – це “будь-яка раціонально не обґрунтована, побудована на підставі фізичних чи біологічних ознак, диференціація прав і правоможностей” [3] . Скажімо, не можна вважати дискримінуючою заборону керувати автомобілем для сліпих, оскільки така заборона має раціональне обґрунтування. Але дискримінаційною буде заборона видавати водійські права блондинкам або циганам. Як показує практика, можна створити правову систему, яка не містить дискримінуючих положень. Однак досі не вдалося виробити систему, яка відповідає другій умові рівности – рівности перед законом. Завжди й усюди посадові особи зовсім по-іншому поводяться із людьми багатими чи відомими, аніж зі знедоленими чи представниками зневажуваних суспільством груп.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Курсова робота на тему: Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини і громадянина

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок