Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Педагогіка -> Вивчення української мови як дидактична проблема.

Вивчення української мови як дидактична проблема.

Назва:
Вивчення української мови як дидактична проблема.
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
46,79 KB
Завантажень:
316
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 
Вступ
Розділ І. Вивчення української мови як дидактична проблема.
§ 1.1. Науково-теоретичне обгрунтування концептуальних засад навчання української мови.
§ 1.2. Провідні чинники формування дидактичних основ вивчення української мови в школах Галичини.
§ 1.3. Нормативно-правова база щодо мови викладання в навчальних закладах краю досліджуваного періоду.
Висновки до розділу І.


§ 1.1. Науково-теоретичне обгрунтування концептуальних засад навчання української мови
Сучасна школа оперує в навчально-виховному процесі новими освітніми технологіями, що зумовлює нові підходи до навчання української мови, значить, і до вибору методів, прийомів, засобів навчання. Для забезпечення нових технологій навчання необхідне також переосмислення закономірностей та принципів навчання української мови.
Технологія навчання, за означенням ЮНЕСКО, це системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання й засвоєння знань, з урахуван-ням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оп-тимізацію освіти. Технологію навчання також часто трактують як галузь застосу-вання системи наукових принципів до програмування процесу навчання й викорис-тання їх у навчальній практиці з орієнтацією на детальні цілі навчання, які допуска-ють їх оцінювання. Ця галузь орієнтована більшою мірою на учня, а не на предмет вивчення, на перевірку виробленої практики (методів і техніки навчання) в ході ем-піричного аналізу й широкого використання аудіовізуальних засобів у навчанні, ви-значає практику в тісному зв’язку з теорією навчання (Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. – С. ).
Оскільки нові освітні технології вимагають нової стратегії, пріоритетів, спосо-бів взаємодії учителя й учнів, то закономірно, що зазнають змін і методики викла-дання дисциплін, в тому числі й української мови. Сучасна методика української мови орієнтується на основні аспекти навчання, опирається на загально-дидактичні й специфічні принципи, оперує методами, прийомами та засобами навчання, що становить дидактичні основи навчання української мови.
Процес засвоєння знань і формування мовленнєвих умінь має свої закономір-ності, які необхідно враховувати на всіх етапах навчання. Поняття “закономірність” у педагогічній літературі одні автори тлумачать ширше, ніж закон, тобто як ви-знання всезагальної упорядкованості природи й суспільства, в межах якої необхідно виділити закони – спеціальні й загальні. Інші трактують закономірність як недостат-ньо точно пізнаний закон, як упорядкованість явищ, відносну сталість стійких впли-вових чинників, системність зв’язків між об’єктами. М. Фіцула під закономірнос-тями навчання розуміє суттєві, стійкі, необхідні зв’язки між явищами навчального процесу, які характеризують його перебіг і розвиток. Дидактика розглядає такі зако-номірності навчання: обумовленість суспільними потребами, залежність від умов, у яких воно проходить; взаємозалежність навчання, виховання і розвитку; взаємоза-лежність навчання і реальних виховних можливостей тих, хто навчається; єдність форм і методів навчання; залежність продуктивності навчання від інтенсивності і доречності зворотних зв’язків; наявності сформованих мотивів навчання і системи педагогічних стимулів (Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1997. – 192 с. – С. ).
Поняття “закон” і “закономірність” виражають відношення одного порядку, але вони не є тотожними. Законом називають конкретний необхідний зв’язок між поді-ями, фактами; у ньому фіксується загальне для них. Якщо ж підкреслюється об’єктивно зумовлена послідовність явищ, то йдеться про закономірність. Поняття “закономірність” вживається також і в тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи явище виникло не випадково. І. Лернер закономірності навчання поділяє на 2 групи:
1. Закономірності, притаманні процесу навчання за його сутністю, які неминуче виявляються, як тільки він виникає в будь-якій формі; іншими словами – це закони, які притаманні навчанню завжди.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26 



Курсова робота на тему: Вивчення української мови як дидактична проблема.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок