Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Філософія -> ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, СОЦІОЛОГІЯ

ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, СОЦІОЛОГІЯ

Назва:
ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, СОЦІОЛОГІЯ
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
29,06 KB
Завантажень:
195
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, СОЦІОЛОГІЯ
1.2 Правління, управління, закони, право, держави, освіта, виховання, (ретроспективний аналіз).
Управління як предмет пізнання, що за мету визначає пошук істини відоме з давніх часів. Китайський мудрець Конфуцій, відвідуючи будь-яку країну або державу, насамперед вивчав, як вона управляється. Поняття „управління” на його думку мало зв'язок з правлінням держави і народом, який через правління треба виховувати. Однак, за Конфуцієм, головною ознакою вдалого правління був високий рівень матеріального забезпечення всього народу, а той, в свою чергу, основою для виховання. В контексті вищесказаного, філософом обговорювалась і важливість та необхідність особистості мудрого правителя, керівника. Проте більшість філософів з прихильністю ставилися до тотальної системи управління, але визнавали, що людина розум-на і тямуща в мистецтві управління неодмінно повинна бути прозорливою та професіональною. Дивним є розуміння давніми філософами того, що процеси управління повинні підкорятися законам, і ці закони теж підлягають змінам. Китайські філософи Люй-ші, Сюн-цзи, Хань-фей-цзи наголошували на тому, що правитель, починаючи будь-яку справу, повинен діяти відповідно до закону і, якщо постала необхідність міняти закони, то ро-бити це треба, пристосовуючись до часу. Останнє дозволить не допускати помилок [Древнекитайская философия: Собрание текстов: В 2-х т. – М.: АН СССР, 1972].
Більш ретельно досліджували проблему управління державою давньогрецькі філософи, які дали поштовх для роздумів філософам всіх на-ступних століть. Один із відомих філософів Давньої Греції, Демокріт, характеризуючи монархію і демократію, зазначав, що свобода краща за рабство, навіть якщо вона є бідністю, демокра-тична держава є кращою, ніж життя в монархії. Причиною розвитку суспіль-ства Демокріт вважав насущні потреби та нужди народу. Що ж до соби правителя, то філософ залишив мудрий афоризм: „Будь не надто солод-ким, щоб тебе не проковтнули. І не надто гірким, щоб тебе не виплюнули [Биц Б.Б. Демокрит. – М.: Мысль, 1975. – 212 с., С. 116].
Практично жоден із великих філософів Давньої Греції не зали-шив без уваги проблему права, а отже, і проблеми держави, влади та управ-ління. Платон у загальновідомій праці „Держава” запропонував утопічну модель ідеальної держави, порівнюючи з нею такі види правління, як тиранія, олігархія, тимократія і демократія. Виділивши п'ять видів управління або влади: тиранію, монархію, олігархію, аристократію і демократію, вчений віддавав перевагу демократії з елементами тиранії. Що ж стосується характеру управлін-ня, то, на думку Платона, розумне правління повинно характеризуватися такими доброділами, як мудрість, мужність, розсудливість і справедливість [Платон Сочинения: В 3-х т. – М.: АН СССР, 1971, Т. 3, книга 1, С. 207-454].
Великий Арістотель, розмірковуючи про державу вільну, в управлінні якої повинні брати участь всі (аристократія, воїни, ремісники і землероби), на рабів не розраховував. Досліджуючи про-блему управління державою і прав людей, він ставить перед собою завдан-ня — вивчити форми людського спілкування, згідно з їхніми прагненнями. Арістотель підтримував твер-дження, що найкраще правління має змішаний характер і включає в себе монархію, олігархію і демократію. І все ж таки у своїх вис-ловлюваннях він неодноразово наголошує на пріоритетності олігархії (при-значення правителя за жеребкуванням із осіб, яких попередньо вибрали із людей багатих). Проте, Аристотель дотримувався думки, що закони правління повинні бути постійними, оскільки зміни в законах породжують непокору, а „там, де відсут-ня влада закону, немає і державного устрою”[Аристотель Сочинения: В 4-х т. – М.: АН СССР, 1983. - С. 375-644].
Аналізуючи всі роди правління з позиції політичного спілкування, Арістотель виділяв три види правильного устрою влади (царська, аристократична і політична) і три види неправильного устрою (тиранія, олігар-хія і демократія).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Курсова робота на тему: ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ РОЗВИТОК: ІСТОРІЯ, ФІЛОСОФІЯ, СОЦІОЛОГІЯ

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок