Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Політологія -> Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики

Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики

Назва:
Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
18,90 KB
Завантажень:
466
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 
Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики


ВСТУП
Зникнення з географічної карти світу Союзу РСР призвело до утворення на його території п’ятнадцяти суверенних держав. У процесі перебудови, здобуваючи незалежність, республіки намагались самостійно визначити інститут виборів.
Становлення інститутів виборної демократії в країнах Прибалтики, як і в інших країнах пострадянського простору, відбувалось по сценарію розвитку будь – якого історичного процесу, а саме в умовах паралельного пошуку нової структури організації влади і оформлення інститутів політичної участі громадян в ї здійсненні.
Розробка і прийняття законів що регулюють порядок і організацію виборів країн Прибалтики – Латвії, Литви, Естонії відбувалось майже одночасно.
У Латвії і Литві закони були прийняті у 1992 році, а в Естонії – у 1994.
Зазначимо, що країни району першими із 15 колишніх республік Союзу РСР були прийняті до Ради Європи, що свідчить про їх прихильність до ідеї демократії.
Країни Прибалтики, ініціюють право вступу їх до НАТО. Литва, Латвія, Естонія – перші ластівки з усіх величезних республік пострадянського простору – поки що єдині активно інтегруються в євроатлантичний простір.
Нові незалежні країни потрапили на серйозні труднощі, викликані розглядом економічних зв’язків, але Естонія, Литва, Латвія досить швидко їх здолали не вступивши до СНД. Там швидко запровадили національні валюти, провели ринкові реформи.
У перші роки після відновлення незалежності прибалтійські держави розвинули між собою політичну, економічну, культурну співпрацю. У 1996 році на зустрічі президентів трьох країн у Вільнюсі було підписано декларацію “Партнерство в ім’я інтеграції”, визначено спільні економічні проекти, створення загального митного простору, об’єднаної енергетичної системи, запровадження єдиних правил транзиту, будівництво швидкісної автомагістралі тощо. Щоб позбутися залежності від російської нафти, країни Балтії побудували на морі спільний термінал для прийому танкерів з паливом.
За роки відновленої незалежності зріс рівень життя населення прибалтійських країн, зміцніла їхня грошова система. Стабільною залишається політична ситуація. Які б сили не були при владі – ліво- чи право- центристські, - вони виступають за національно державницькі пріоритети розвитку. Вибір цими країнами західних моделей економічного розвитку підтверджують і вибори президентів. У 1998 р. президентом Литви став американець литовського походження Вальдус Адамкус, який змінив на цій посаді Альгідраса Бразаускаса. Наступного року президентом Латвії була обрана канадка литовського походження Вайра Віке-Фрайберг, яка змінила лідера Селянської партії Гунтіса Улманіса.
В Естонії та Латвії гостро постала проблема “російськомовного” населення. Росіянам, які прибули в республіки після радянської окупації 1940 р., громадянство надається лише за ряду умов, зокрема, якщо президенти складуть іспит на елементарне знання державної мови.
Частина даного населення обурюється такими законами й апелює до світової громадськості, вважаючи їх порушенням прав людини.
Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики.
Основні джерела, міжнародні стандарти в галузі прав людини, які стосуються вільних і справедливих виборів, наступні.
Перш за все це Загальна декларація прав людини, затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., в ст.21 записано: ”Кожна людина має право, брати участь в управлінні своєю державою безпосередньо або через вільно вибраних представників. Воля народу повинна бути основою влади, ця воля повинна знаходити своє вираження в періодичних і несфальсифікованих виборах, котрі повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві, шляхом таємного голосування, або іншими рівнозначними формами, які б забезпечували волю голосування” [13,9].
Стаття 21 Загальної декларації прав людини є першою заявою стосовно прав людини на участь у політичному житті в період, і після другої світової війни.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 



Курсова робота на тему: Законодавче закріплення та особливості реалізації принципів виборів у країнах Прибалтики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок