Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Політологія -> Безкоштовно курсова робота на тему: Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність

Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність / сторінка 11

Назва:
Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
68,68 KB
Завантажень:
111
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 
13 січня 1979 року імам Хомейні виступив за утвердження ісламської республіки. 20 січня в Парижі, аятолла створив революційну Раду іранських мусульман–шиїтів. 9 – 12 лютого відбулась ісламська революція в країні. З листопада цього ж року студенти Тегеранського університету захопили посольство США вимагаючи видачі М.Рези який втік до Сполучених Штатів. Президент США Джиммі Картер [10, с.29] спробував вчинити фінансовий тиск на Іран відкинув вимоги та заморозивши в американських банках вісім мільярдів іранських доларів. В відповідь релігійні фанатики вчинили терористичні напади на американські посольства в Пакистані, Малайзії, Індії та Туреччині, а в Парижі іранські спецслужби вбили племінника шаха. Тому США змушені поступитися і відкрити рахунки. У 80–х роках великою складовою іранської зовнішньої політики став екпорт ісламської революції. Після терактів в листопаді 1979 року коли було захоплено 90 чоловік (з них 62 американці, вбито вісім, 53 чоловіки звільнено), в сусідніх країнах почалися аналогічні акції боєвиків з фінансовою та військовою допомогою уряду Ірана та підтримку людськими ресурсами національно–визвольним рухом Афганістана.

Під час Ірано–Іракської війни 1980 – 88 років теракти набули форми скандалу, коли було оприлюднено факти матеріальної афери 1985 – 88 років “Іран–контрас”, що полягала у таємній продажі зброї США Іранові взамін на звільнення американців, яких утримували [81, с.14] в Лівані ісламські терористи з “Хезбаллах”. Гроші від проданої зброї передавались нікарагуанським “контрас” від іранців як “акт допомоги”.

В Афганістані в 1979 – 80–ті роки, після агресії радянських військ до Афганістану та приходу до влади цивільної адміністрації ворогів афганського “Хальку” (Народ) і таджицького “Парчаму” (Прапор) активізувалися фундаменталісти цих організацій, які вели партизанську боротьбу з терактами в прикордонних районах з Пакистаном у 1978 році. Отримавши значну технічну допомогу від США [39, с.10] афганські партизани – “моджахеди” створили в Ірані та Пакистані 21 терористичну базу та військово–вишкільних таборів. Зважаючи на обмеженість контингенту військ, радянська армія могла контролювати тільки великі міста та транспортні шляхи. У Кандагарі, Пешеварі та інших місцях регіону гарнізони були оточені боєвиками та підтримували зв’язок зі світом лише з повітря. Афганська війна (1980 – 85) мала на меті вигнати з схованок моджахедів і фіщично знищити їх. Звільнити стратегічно важливі регіони півдня та сходу країни. Друга – створити зону безпеки [83, с.17] поблизу Хайберського проходу по якому моджахеди отримували припаси та зброю з Пакистана. Третя – ліквідувати рух опору в гірських районах країни. Завдання так і залишились не виконаними…

У 90–х роках за розпаду Радянського Союзу відбулась ліквідація прокомуністичного режиму підрозділами таджиків очолених Ахмад Шахом Масудом та військами коаліції афганського руху опору під керівництвом Гульбеддіна Хекматьяра. У жовтні 1994 року в громадянську війну втрутилися загони терористів студентів медресе та озброєних в Пакистані талібів. Відзначаючись жорстокістю та фанатизмом 22 травня 1996 року таліби взяли Кабул. Війська президента Б.Раббані та вірного йому генерала А.Дустума з допомогою Росії та Узбекистану закріпились на півночі країни [30, с.7]. Війна триває з перемінним успіхом на 2002 рік мир в Афганістані почали встановлювати американські, німецькі, британські підрозділи.

В Лівані головна політична сила в країні – християнський–ліванський фронт де провідна роль належить партії “Катаїб” (Фаланга) та союз кількох ліванських організацій під назвою Ліванський національний рух. Вплив в країні відчувається палестинської ОВП, іранської “Хезболла”, а також просірійського руху “Амаль”. У квітні 1975 року в країні почалася громадянська війна християн з мусульманами. Теракти відбувались на кожній з сторін [34, с.72]. Критичної маси ситуація досягла після вдалого замаху на християнського президента Лівана Башира Жмаєля (14 серпня 1982 року) та вчиненої у відповідь різанини загонами християнської міліції 15 – 18 вересня в таборах палестинських біженців Сабра і Шатіла (Західний Бейрут). За приблизними підрахунками вбито дві тисячі осіб в більшості жінок і дітей. Міжнародна спільнота відреагувала створенням сил для підтримання миротворчого порядку в Лівані. Введено підрозділи: США, Великобританії, Франції, Італії та інших країн. 23 жовтня після висадки інтернаціональних сил в Бейруті арабські смертники вантажівками з вибухівкою таранили американські та французькі штабквартири. В підсумку загинув 241 американець, понад 200 французів солдат з них було 91 %. В американському суспільстві пролунали вимоги повернути війська додому [23, с.508].

6 – 12 травня 1988 року бої між групами ісламістів “Амал” і “Хезболла” в передмісті Бейрута супроводжувались наймасовішими терактами. Від 750 кілограмів вибухівки в людних місцях загинуло до 3000 чоловік. Боротьба йшла за лідерство серед шиїтів Лівану.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 
Курсова робота на тему: Міжнародний ісламський тероризм останньої чверті ХХ століття - суть, напрями, діяльність

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок