Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Право -> курсова робота українською мовою: Захист прав та інтересів відповідача в цивільному судочинстві України

Захист прав та інтересів відповідача в цивільному судочинстві України / сторінка 13

Назва:
Захист прав та інтересів відповідача в цивільному судочинстві України
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
54,77 KB
Завантажень:
497
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 

З питанням неможливості нового розгляду тотожних позовів пов'язана проблема співвідношення компетенції судів загальної юрисдикції і третейських судів, преюдіційна сила актів судів загальної юрисдикції і третейських судів. Ст. 122 ЦПК дає передумову для заперечення відповідача проти виникнення процесу, вказуючи на неприпустимість одночасного знаходження у судочинстві тотожних позовів.
Практично навіть важко собі уявити, щоб в одному й тому ж суді знаходилися два тотожні позови. Однак, практика ставить життєво важливе питання: чи може відповідач заперечити проти пред‘явленого до нього позову у суді, якщо подібна вимога знаходиться вже у судочинстві третейського суду. Відповідь на це питання має бути лише позитивною. У даному випадку маються на увазі вимоги, які можуть розглядатися за правилами альтернативної підвідомчості. І якщо вже позивач (заявник) скористався правом вибору і звернувся або в суд, або в третейський суд, він не порушуючи цієї альтернативи, не може з даною вимогою звернутися в суд (якщо до цього пред'явив вимогу третейському суду). Дальша демократизація нашого судочинства, посилення ролі громадськості у розгляді і розв'язанні цивільних справ надають особливого значення рішенням третейських судів з точки зору їх винятковості. На підставі ст. 122 ЦПК відповідач може заявляти процесуальне заперечення проти процесу, якщо вимога позивача розглянута третейським судом і третейський суд у межах своєї компетенції виніс по ній рішення.
Отже, рішення третейського суду має ознаку винятковості лише за певних умов [37 , 125-126].
На відміну від актів судових органів, які завжди мають ознаку винятковості, рішення третейських судів мають таку ж ознаку, якщо вони винесені судом у межах його компетенції. Якщо ж третейський суд перевищує свою компетенцію, рішення його вважається юридичне недійсним і не перешкоджає розглядові даної справи судом загальної юрисдикції.
Важливою особливістю винятковості рішення третейського суду є і те, що суди можуть розглядати цивільні справи, не чекаючи перегляду, в установленому законом порядку рішень третейського суду [50 , 51].
Цим правилом дещо ускладнюється заперечення відповідача, бо він мусить довести, що третейський суд при розгляді справи вийшов за межі своєї компетенції. Змінюється предмет доказу відповідача тоді, коли третейський суд розглянув і розв'язав підвідомчу йому справу, але розв'язав її неправильно. У цьому випадку у позивача з'явиться, право звернутися в суд лише після перегляду рішення третейського суду. Відповідач і повинен довести незаконність або необґрунтованість рішення третейського суду. Своєрідністю заперечення відповідача з даних питань є і те, що він не може заперечувати проти виникнення справи в суді із посиланням на те, що дана справа підлягає розгляду в третейському суді. Свого часу в судовій практиці було багато помилок в цьому питанні, усуненню яких сприяло керівне роз'яснення Пленуму Верховного Суду України. Пленум вказав, що цивільно-правові спори підвідомчі третейським судам, підвідомчі і судам загальної юрисдикції [24 , 248-249].
Необхідно звернути увагу на те, що в юридичній літературі іноді без достатніх до того підстав ототожнюють поняття “компетенції“ третейських судів з поняттям їх «підсудності». Помилковість такого ототожнення пояснюється тим, щодо діяльності третейських судів поняття «підсудність» застосовуватися не може. Підсудність — категорія, яка відноситься до певної судової системи. Третейські суди, як відомо до складу судової системи не входять[6 , 123].
Важливо звернути увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти виникнення процесу, повинен довести, що третейським судом розглянуто у межах його компетенції дана вимога, на тих же підставах, між тими ж сторонами. Тому, якщо позивач пред'являє в суд позов на інших підставах (не на тих, які були в третейському суді), таке пред'явлення позову вважається правомірним, і відповідач не вправі заявляти по ньому заперечення.
Кірілова і Герасенкова пред'явили позов до Інсарова про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36 
Курсова робота на тему: Захист прав та інтересів відповідача в цивільному судочинстві України

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок