Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Право -> Скачати курсова робота: Мажоритарні виборчі системи

Мажоритарні виборчі системи / сторінка 4

Назва:
Мажоритарні виборчі системи
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
22,64 KB
Завантажень:
41
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Акту про реформу. Одномандатний виборчий округ було впроваджено у Великобританії лише у 1707 р.; підвалиною ж представництва він став тільки у 1885 р. Таким чином, з цього часу у Великобританії застосовується один з найпоширеніших та найпростіших типів мажоритарної системи – система відносної більшості.
У світовій практиці застосовуються уніномінальні мажоритарні системи, за якими вибори проводяться по одномандатних округах , і поліномінальні – з багатомандатними округами. Серед уніномінальних мажоритарних систем розрізняються система відносної більшості, система абсолютної більшості та система кваліфікованої більшості.
Система відносної більшості
За системи відносної більшості вибори проводяться в один тур, переможцем у кожному одномандатному окрузі стає кандидат, який зібрав більше голосів, ніж кожен з його противників (для характеристики цієї системи часто використовують крилаті вислови “переможець отримує все”, “перемагає перший” – “first pass the post”). Голоси, подані за переможених кандидатів, не враховуються. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством традиційно використовується процедура жеребкування. Як правило, не встановлюється обов’язковий мінімум участі виборців у голосуванні. Якщо проголосував хоча б один виборець, вибори вважаються дійсними та такими, що відбулися.
Ця система історично найдавніша і найпростіша. Вибори за нею проводилися ще наприкінці XVIII ст. Нині вона прийнята у Великобританії, США, Австралії, Новій Зеландії, Канаді, Індії. В Україні ця система вперше була застосована при виборах депутатів місцевих рад та (з деякими обмеженнями) голів цих рад в 1994 р., а з 1998 р. набула чинність стосовно виборів половини депутатів Верховної Ради.
Застосування такого типу мажоритарної системи гарантує проведення результативних виборів і обрання представницької інституції. До числа її позитивних властивостей відноситься те, що в ній закладені можливості формування стабільного та ефективно діючого уряду. Вона дозволяє великим, добре організованим політичним партіям легко перемагати на виборах та створювати однопартійні уряди.
Вибори за такою системою забезпечують тісні зв’язки кандидатів з виборцями і персоніфікацію політики. Кандидати добре знають становище справ у своїх виборчих округах, інтереси виборців, особисто знайомі з їх найбільш активними представниками. Підвищується (хоча б у суб’єктивному розумінні електорату) відповідальність кандидата перед тими, хто його обрав. Подекуди виборцям надається можливість відкликати свого обранця.
Але мета такого обрання лише одного депутата від кожного виборчого округу - встановити тісні зв’язки між депутатом та його виборцями – стає недосяжною в разі, якщо кількість виборців в окрузі перевищує певне прийнятне число. За стандартами Нової Зеландії, де співвідношення між кандидатами та всіма зареєстрованими виборцями дорівнює приблизно 1 : 19500, одномандатні британські округи є надто великими. Більш наочно таку невідповідність ілюструє приклад виборів до американського Конгресу, де виборчі округи налічують по кілька сотень тисяч громадян з правом голосу.
До вад системи слід віднести те, що значною мірою підривається сам принцип представництва : адже лишається не представленою в парламенті значна, а подекуди й переважна частина громадян в кожному виборчому окрузі. Політичні сили отримують мандати в парламенті неадекватно їх реальному впливі у суспільстві. Зокрема, на виборах 1987 р. у Великобританії консерватори отримали 42 % голосів і водночас 59,5% мандатів, а коаліція соціал-демократів та лібералів, маючи підтримку 23 % електорату, отримала лише 3 % місць у парламенті.
Більш того, одержавши суттєву перевагу у меншості виборчих округів і програвши з незначним розривом у решті, можна програти вибори, зібравши більше голосів взагалі по країні, ніж партія – переможець. Класичними ілюстраціями цього вважаються результати виборів до британського парламенту в 1951 та 1974 роках.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Курсова робота на тему: Мажоритарні виборчі системи

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок