Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Психологія -> Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні

Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні

Назва:
Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
14,12 KB
Завантажень:
162
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні


ЗМІСТ
1. Спілкування в освітньому процесі
1.1 Загальна характеристика спілкування
1.2 Психологічна характеристика педагогічного спілкування
2. Особливості саморегуляції у спілкуванні.
2.1 Суб'єктний підхід до розробки проблеми саморегуляції.
2.2 Визначення поняття саморегуляції.
2.3 Функціональна структура саморегуляції у спілкуванні.
2.4 Стильові особливості усвідомленої саморегуляції у спілкуванні.
2.5 Поняття загальної здібності до саморегуляції.
Висновок
Список використаної літератури


1.1 Загальна характеристика спілкування
Спілкування, або як часто називають цей процес, комунікація - надзвичайно широке і змістовне поняття. Воно значно більше за змістом і структурою ніж комунікація. За визначенням спілкування - це усвідомлюваний або неусвідомлюваний зв'язок, передача і прийом інформації, взаємодія і вплив на людину, що спостерігаються всюди й завжди. Спілкування багатолике: воно має багато форм і видів. Серед інших видів є педагогічне спілкування. Педагогічне спілкування є приватний вид спілкування людей (наприклад, у зіставленні з діловим спілкуванням, сімейним спілкуванням). Йому властиві як загальні риси спілкування як форми взаємодії, так і специфічні для освітнього процесу. Тому, перш ніж розглядати поняття педагогічного спілкування, розглянемо спочатку те, що характеризує спілкування як феномен життя людини у цілому.
Підходи до проблеми спілкування. Спілкування широко досліджується в усьому світі. Природно, що дослідники по-різному, з різних точок зору інтерпретують цей процес, створюючи його різні моделі, пропонуючи різні підходи до його вивчення: комунікативно-інформаційний, інтерактивний, діяльнісний.
Комунікативно-інформаційний підхід, співвідносячись із теорією інформації й теорією зв'язку, визначає завдання дослідження спілкування загальною формулою «хто, що передав, по якому каналу, кому, з яким ефектом». Він спрямований в основному на вивчення психологічних особливостей прийому (сприйняття) інформації, характеристик коммунікатора й аудиторії, умов засобів спілкування й т.д. даний підхід знаходить своє відображення в роботах Г. Лассвелла, Ч. Осгуда, Дж. Міллера, Д. Бродбента й ін. Комунікативний підхід дозволяє наочно представити схему педагогічної взаємодії, у всім різноманітті вхідних у неї ланок (джерело, ситуація, канал зв'язку, зворотний зв'язок і т.д.), що використається сучасною педагогікою.
З позиції діяльнісного підходу спілкування розглядається як складний багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності, що включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини. Дане трактування цього процесу базується на твердженні єдності спілкування й діяльності, який припускає, що «будь-які форми спілкування є специфічні форми взаємодії людей» [1, с. 93]. Дане положення дозволяє кваліфікувати специфічне для педагогічного процесу спілкування як форму спільної навчальної діяльності суб'єктів.
В руслі інтерактивного підходу підкреслюється нерозривність зв'язку комунікації (або спілкування) і інших, більш широких, планів взаємодії людей [1;13].
Функції спілкування. Уявлення про функціонально-рівневу організацію спілкування розвивається в роботах Б. Д. Паригіна, Г. М. Андрєєвої, А. А. Бодальова, А. А. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, В. Н. Панфьорова й ін. Так В.Н. Панфьоров виділив у спілкуванні чотири моменти: зв'язок, взаємодія, пізнання, взаимоємовідношення, відповідно намітивши чотири підходи до вивчення спілкування: комунікативний, інформаційний, познавальний і регулятивний [13]. Б.Ф. Ломов описав три сторони (функції) спілкування: інформаційно-комунікативну (прийом і передача повідомлення), регулятивно-коммунікативну (регуляція поводження) і афективно-комунікативну (наявність відносини, переживания) [11].
А. А. Брудний, розглядаючи суб'єктів взаємодії як споконвічно реалізуючіх різні функції спілкування виділив три початкові функції: активаційну – спонукання до дії, интердиктивну – заборона гальмування, дестабілізуючу – погрози, образи; й чотири основні функції спілкування: інструментальну – координація діяльності, синдикативну – створення спільності групи; функцію самовираження; трансляційну функцію [2].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Курсова робота на тему: Проблема саморегуляції у педагогічному спілкуванні

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок