Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Релігієзнавство -> Рух за незалежну руську митрополію і Ук-раїнську православну церкву.

Рух за незалежну руську митрополію і Ук-раїнську православну церкву.

Назва:
Рух за незалежну руську митрополію і Ук-раїнську православну церкву.
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
20,64 KB
Завантажень:
461
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 
Рух за незалежну руську митрополію і Ук-раїнську православну церкву.
Доба київського христи-янства закінчилася двома подіями: монголо-татар-ською навалою і поступовим перенесенням резиден-ції київських митрополитів на північ, що заклали під-валини перетворення колишньої Київської митрополії на Московську. Одночасно в цей період у боротьбі з київським християнством остаточно перемагає візан-тійсько-православна доктрина цезарепапізму і ме-сіанського значення у християнському світі так зва-ного другого Риму. З плином часу вона перетворилася у московсько-православну впевненість в месіанську призначеність Богом Москві прав третього і останнього Риму. На думку відомого російського дослідника хрис-тиянства Київської Русі Г. Федотова (1886—1951 рр.), "київське християнство було одним з найкращих спосо-бів реалізації Христової науки в цілому християнському світі. Воно не знайшло ніякого продовження в москов-ському християнстві, яке було зовсім іншим".
Шсля татаро-монгольської навали кафедра Ки-ївських митрополитів формально існувала у розгром-леному загарбниками Києві, але фактично місцепере-буванням її короткий час був Львів, опісля став Воло-димир (1299 р.), а вже тоді — Москва (з 1325 р.). На початку XIV ст. створено Литовську митрополію.
182
1354 р. Константинопольський патріарх висвячує двох ієрархів: Олексія (1354—1378 рр.) — з титулом "мит-рополит Київський і всієї Русі" (центр митрополії — у Москві), Романа (1354—1361 рр.) — на митрополита Литовського, до чиєї юрисдикції входили землі Біло-русії та України.
1458 р. відбувається фактичний поділ Київської митрополії на дві: Литовську (Київську) і Московську. Ще до цього поділу 1448 р. на Київську митрополію було вибрано, без згоди Константинополя, Йону (1448—1460 рр.). То був останній з ієрократів, який мав титул "митрополита Київського і всієї Русі". Ця дата вважається початком автокефалії Руської православної церкви. У 1589 р. на Русі встановлює-ться патріаршество.
Коли ж більшість ієрархів православної церкви в Білорусії і Україні переходять в уніатство (1596 р.), польський уряд офіційно визнає Брестську унію, а православну церкву на українських і білоруських зем-лях фактично ставить поза законом.
В 1620 р. православну ієрархію на Україні віднов-лено Єрусалимським патріархом за допомогою братств і запорізького козацтва. Митрополитом Київським об-рано ігумена Києво-Михайлівського монастиря Йова Борецького (1620—1631 рр.). У 1685 р. в Москві Луць-кий єпископ Гедеон Святополк-Четвертинський (1685—1690 рр.) був призначений митрополитом Ки-ївським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові. Константинопольський патріарх дав згоду на перехід Київської митрополії під юрисдикцію Мо-сковського патріарха. Саме з цього часу бере початок рух за автокефалію православної церкви на Україні духовенства і мирян, які не сприйняли перепідпоряд-кування Київської митрополії. Неабияку роль у цьому відіграла різниця між українською церквою XVI — XVII ст. та московською. Влада єпископа в Україні обмежувалася колегіальним управлінням. Богослуж-бовою мовою була українська говірка церковно-слов'янської мови. У церковному будівництві існу-вав власний архітектурний стиль, що одержав назву
183
українського бароко. Прибічники автокефалії пи-шуть про цей період (XVI — XVII ст.) як про зраз-ковий, до відновлення якого вони йдуть.
У XVIII ст. за вказівкою Петра І багато церковних діячів, архієреїв і викладачів українських духовних закладів переїхало до Московщини. Протягом першої пол. XVIII ст. вони очолили Священний Синод (Стефан Яворський (1658—1722 рр.)), єпископські кафедри і основні архієрейські посади. Проте за правління ім-ператриці Катерини II (1762—1796 рр.) розпочалося переслідування вихідців з України, які начебто слу-жили за "правилами римського духовенства", і повна руйнація особливостей українського православ'я.
В середині XIX ст. національно-демократична гро-мадськість України знову починає ставити питання стосовно автокефалії православної церкви в Україні.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 



Курсова робота на тему: Рух за незалежну руську митрополію і Ук-раїнську православну церкву.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок