Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Релігієзнавство -> Пізні національні релігії.

Пізні національні релігії.

Назва:
Пізні національні релігії.
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
35,74 KB
Завантажень:
282
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 
Пізні національні релігії.
Ранні національні релігії не збереглися до наших часів, але багато ідей і їх обрядів увійшли до сучасних релігій. Пізніше національні релігії виступають такими релігійними віруваннями, які охоплюють своїм впливом всі соці-альні шари населення у межах однієї національності. До цієї релігійної форми належать багато релігій на-шого часу — індуїзм, сикхізм, дхайнізм (Індія), кон-фуціанство, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу), зороа-стризм (Іран) та ін.
Історичним грунтом виникнення пізніх націо-нальних релігій була криза суспільних порядків, за якої виникла потреба використати релігії в ролі за-собів втіхи і втихомирення найбільш пригніченої час-тини суспільства. В більшості випадків суть цієї кризи виявилася у розкладі рабовласництва і переході до феодальних суспільних відносин. Проте мали місце й специфічні форми проявів даної кризи. Так, у житті єврейської народності криза виразилась у тому, що вона рано втратила свою національну державність і на тривалий час потрапила до чужоземців-завойовни-ків- За цих умов національна релігія євреїв перестала бути релігією тільки верхів суспільства, втратила ха-рактерну для ранніх національних релігій функцію теологічного протистояння верхів низам.
Які ж риси пізніх національних релігій є основ-ними?
Перша риса — великі масштаби впливу. В даному разі релігія відіграє роль засобу утиску всіх пригні-чених соціальних шарів тієї чи іншої національної держави. Тепер можливість взяти участь у відправ-ленні культу мала й найбільш експлуатована частина суспільства. Так, індуїзм, який прийшов на зміну брахманізму, ліквідував поділ індусів на "однонарод-жених" і "двічінароджених".
Друга риса — довга живучість. Багато пізніх на-ціональних релігій, як зазначалося, існують і до цього часу.
Третя риса — єдність політеїзму і монотеїзму. Більшість релігій цього типу є політеїстичними. Але є серед них і монотеїстичні (від грецьк. топоз — один, Шеоз — бог — єдинобожжя). До останніх належать іудаїзм і сикхізм.
Четверта риса — спрощення жертвоприношень. Жертви худоби, птиці значно скорочені або зовсім ліквідовані. Повністю відмовились пізні національні релігії від людських жертвоприношень.
П'ята риса — розвиненість вчення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії вчення про потойбічне життя набуло першорядного зна-чення.
Прикладом збереження до наших днів пізньої національної релігії є іудаїзм, який у VII ст. до н. е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії і нарахо-вує сьогодні, згідно з даними ООН, близько 14 млн своїх прихильників.
У загальній історії релігій іудаїзм відіграв надзви-чайно важливу роль, увійшовши суттєвою частиною до складу християнства та ісламу — двох найбільших світових релігій. Щоб її краще зрозуміти, зупинимося на історії та змісті "закону Мойсея".
У найдавніший період своєї історії, в першій по-ловині II тис. до н. е., предки євреїв жили патріар-хальним родоплемінним побутом, і їхня релігія від-дзеркалювала цей побут. Поширений був культ духів предків, їхніми іменами називалися давньоєврейські племена. Вірили у можливість викликати тіні (душі) померлих і вести бесіду з ними. Поширений був і тваринницький культ, а також культ місяця, блискав-ки і грому (Ваал) та інших природних явищ. Одним словом, за своїм змістом релігія давніх євреїв-кочовиків мало чим різнилася від інших племінних культів.
Перехід євреїв від скотарства до землеробства сприяв формуванню рабовласницьких відносин і ут-воренню держави (X ст. до н. е.). Це викликало певні зміни у релігійних уявленнях. За цих умов виник мо-нотеїзм, який знайшов своє уже готове втілення в іудейському, виключно національному богові Ягве. Цар Іудеї, розуміючи потребу централізації культу, в інтересах централізованої держави декретом 621 р. до н. е. запровадив релігійну реформу. Він проголосив бога племені Іуда — Ягве єдиним, всемогутнім, ви-ключно національним божеством, на яке були пере-несені функції і атрибути усіх племінних божеств, що шанувалися раніше.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 



Курсова робота на тему: Пізні національні релігії.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок