Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Релігієзнавство -> Софійний характер київського християнства.

Софійний характер київського християнства.

Назва:
Софійний характер київського християнства.
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
37,78 KB
Завантажень:
246
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 
Софійний характер київського християнства.
Утвердження християнства в Україні — дуже склад-ний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери, пройшовши у своєму розвитку кілька важ-ливих стадій: спонтанного проникнення християн-ських ідей і цінностей до язичницького середовища, Протистояння і боротьби християнства та інших сві-тових релігій за сфери впливу, остаточного проголо-шення християнства державною релігією Київської Русі, створення митрополії і, нарешті, її занепаду в середині XIII ст.
Історична генеза християнства знайшла відобра-ження в досить численних письмових джерелах цього періоду, їх можна поділити на вітчизняні й іноземні, а за місцем виникнення — на візантійські, болгарські, західноєвропейські, мусульманські, іудейські та русь-кі. Більшість з них дійшла до нас або у вигляді спис-ків (тобто копій з первинних текстів), або у вигляді редакцій (оброблених з певною апологетичною метою історичних творів) і зовсім рідко — в оригіналах.
До найвідоміших вітчизняних джерел фахівці від-носять твори теоретиків київського християнства: "Сло-во про Закон і Благодать" митрополита Іларіона (? — бл. 1053 рр.), "Послання до смоленського пресвітера Фоми" наступного митрополита-русича Климента Смолятича (? — 1154 рр.), "Послання до братії" Луки Жидяти (? — 1059 рр.), "Пам'ять і похвалу Володи-мирові" Якова Мниха (XI ст.), "Ізборник 1076 року" дяка Івана (XI ст.), "Повість временних літ" і "Житіє Феодосія Печорського" Нестора (бл. 1056 — після 1113 рр.), проповіді Кирила Туровського (між 1130— 1140— напр. XII ст.), "Моління" Данила Заточника (кін. XII — поч. XIII ст.), "Києво-Печерський патерик" та інші. Автори цих творів — вихідці з духовенс-тва, найосвіченішої (після князівської знаті) частини києво-руського суспільства, — намагалися пропагува-ти християнство не як знання істини, а як "життя в істині", тобто такий спосіб світобачення, який у до-слідницькій літературі здобув назву "софійно-гуманістичний" і грунтувався на солідній платонівсь-ко-візантійській філософській традиції. На відміну від іншої європейської традиції — аристотелівсько-епістемного світобачення, що заклала підвалини май-бутніх метафізично-раціоналістичних пошуків істини, "софійне" світобачення, на думку теоретиків київсь-кого християнства, було найбільш прийнятним києво-руській ментальності насамперед тому, що орієнтувало-ся на людину "як міру всіх речей", на пошуки правди, діалектично допомагало подальшому розвиткові язич-ницьких спроб одухотворення матеріального життя і ма-теріалізування ідеального.
Іноземні джерела про християнство у Київській Русі представлені житіями святих (Георгія Амастрид-ського, Костянтина Філософа, Стефана Сурож-ського), енцикликою патріарха Фотія (бл. 810 — після 890 рр.), творами Прокопія Кесарійського (бл. 500 — після 565 рр.), Костянтина Багрянородного (912— 959 рр.), візантійськими хроніками Продовжувача Фео-фана, Зонара, Псевдо-Симеона Логофета, Продов-жувача Георгія Амартола, Скіліци-Кедріна, пові-домленнями західноєвропейських авторів (архієпископа Бруно (974—1009 рр.), Тітмара Мерзебурзького (975— 1018рр.), Гельмольда (1125—1177 рр.), краківського єпископа Матвія.(XII ст.), скандинавською сагою про Олава Трюггвасона, історико-географічними описами земель арабськими мандрівниками і купцями Яхьї Антіохійського (поч. XI ст.), Ібн-Фодлана (кін. ГХ — поч. X ст.), Ал-Масуді (кін. 956 р.), Ібн-Русте та ін. За специфікою і способом відображення мину-лого — все це розповідні джерела: літописи, хроніки, описи мандрівок, повідомлення очевидців, оповіді про життя святих. Найдавніші їх свідчення про появу християнства на території, яку обіймає сучасна Україна, стосуються ггізньоантичних міст Північного Причорно-мор'я, які ще в перші століття нової ери стали зосере-дженням найбільших вогнищ християнства.
З цього регіону на початку нашої ери починає поширювати християнство на теренах Східної Європи апостол Андрій Первозванний.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19 



Курсова робота на тему: Софійний характер київського християнства.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок