Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Теорія держави та права -> Держава і громадянське суспільство

Держава і громадянське суспільство

Назва:
Держава і громадянське суспільство
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
20,94 KB
Завантажень:
98
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Курсова робота
Держава і громадянське суспільство


План
Вступ.
Поняття громадянського суспільства та його ознаки і структура.
Співвідношення особи і держави, держави і громадянського суспільства, їх взаємодія (звґязки).
Стан та перспективи розвитку громадянського суспільства.
Висновок.
Список використаної літератури.
 
Вступ
Досліджувана мною тема вибране не випадково. А в зв’язку з тим, що я, як свідомий громадянин нашої держави не байдужий до політики нашої держави і до політики взагалі. Тому, вибираючи тему, я насамперед намагався об’єднати ті питання та проблеми, які б могла містити в собі вибрана мною тема. Отож не випадково я обрав саме тему “Держава і громадянське суспільство”.
Виявлення закономірностей і співвідношення суспільства і держави дозволяє правильно проаналізувати весь шлях, пройдений людством, зрозуміти сучасні проблеми державності, побачити перспективи політичних й власне державних форм, в яких розвиваються живі суспільні формації різних країн.
Свобода, що є сутністю права, виявляє себе в правових явищах легітимується та забезпечується за допомогою юридичних засобів. У цивілізованому суспільстві, що перебуває на високому щабелі розвитку, свобода людини є не тільки напрямком, метою, але й засобом його прогресивного руху. Об’єктивні закономірності цього процесу виявляються через діяння членів суспільства, котрі є умовою, процесом і результатом його життєдіяльності. Межі свободи суспільства обумовлені не тільки ефективністю його функціонування взагалі, але й наявною сферою свободи кожного з його членів, причому умови прогресивного розвитку суспільства створюються переважно не будь-якою окремою групою, прошарками членів суспільства, а їх більшістю.
Суспільство як складна соціальна система не може перебувати в хаотичному стані, соціальні взаємини людей повинні так чи інакше бути впорядкованими, однак державні і самоврядні засади в їх організації та регулюванні можуть мати неоднакову питому вагу. Низький рівень соціальної активності громадських утворень компенсується повсякденним втручанням у суспільні взаємини з боку державної влади. і, навпаки, значне коло питань спільної життєдіяльності людей, які вирішуються на автономних засадах, не дає підстав для широкого використання державно-примусових заходів, що за таких умов розглядається скоріше як виняток, ніж як правило.
До тих часів панувало уявлення, згідно з яким не розрізнялись громадські і політичні засади суспільного устрою, все спільне вважалось одержавленим і, відповідно, державне — суспільним, а тому й ототожнювалися поняття «держава» і поняття «суспільство». Яскравим прикладом такого підходу була трактовка сутності давньогрецького полісу як такого, що охоплює різноманітні сфери сумісної життєдіяльності людей — економічну, політичну, сімейну, культурну тощо. Тому поліс вважався досить своєрідною формою суспільного устрою, яку визначали як місто-держава, що не є ані державою, ані общиною в чистому вигляді.
Тому й право як сфера свободи формується не державою, політиками, вченими тощо, а безпосередньо членами суспільства. Держава, її політики виробляють ймовірні напрямки розвитку суспільства, базуючись на тих тенденціях, умови для яких вже почали створюватись у ньому. Правові ідеї, державні чи політичні рішенні ще не є правом, вини лише є тією чи ін. мірою суб’єктивним відображенням можливого напрямку дії об’єктивних закономірностей. Правом вони стануть лише тоді, коли, втілюючись у діяннях членів суспільства, зазнають перевірки на вірогідність, набудуть кількісних характеристик, наберуть сили домінуючих тенденцій суспільного життя.
Громадянське суспільство спирається на самоврядний потенціал суспільства на те, у яких межах воно здатне самоорганізовуватися на основі виявлення і реалізації своїх власних потреб, що обмежує претензії з боку державної влади на всеохоплюючу (тотальну) опіку індивіда та суспільства.
Щодо структурних особливостей, то державна організація на відміну від системи самоврядування засновується на чіткому розподілі суб'єкта і об'єкта владних відносин, характеризується виокремленням певного прошарку людей — державних службовців, що займаються управлінням на постійних професійних засадах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Курсова робота на тему: Держава і громадянське суспільство

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок