Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література українська -> Українською курсова робота: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” / сторінка 12

Назва:
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
50,03 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 
Замало людей, які, не дивлячись ні на що, роблять корисне діло, - тобто "пруть плуга".
Ні, небезпідставно "Марусю Чурай" називають енциклопедією україн-ського життя XVII століття...
Туга за державністю. Ліна Костенко, зображаючи всезагальну зруйно-ваність, не заряджає нас песимістичним настроєм безвихідності. Усвідомлю-ючи драматизм української історії, вона бачить у своєму народі життєтворчу силу. Багато разів винищували Полтаву різні зайди - половецькі й татарські орди, війська литовських та польських князів, розпинав її все той же "власний кат", "виродок" Ярема Вишневецький...
І то лишилось від твоєї вроди?
Безлюдних дворищ виляглі типи,
між попелищ некопані городи,
де рили землю дикі кабани
Таке ось запустіння після чергової навали чужоземців.
А потім знов на тому потолоччі.
Несіяні, мов квіти і трава,
пробились люди і протерли очі, -
Полтавонько, ти все-таки жива!
Плакучі верби сплакали у воду
гірку пилюку одболілих літ
З підземних нір зацьковану свободу
попідруки ти вивела на сніг
Це добре, що народ щоразу знаходить сили для відродження. Але руїни XVII століття змінилися неодноразовими понищеннями української землі в наступні часи. Неволя кріпаччини, тьма бездержавності, тягар колоніального ярма з його Валуєвським та Емським указами, кровопролиття визвольних змагань 1917-1920 p.p., трагедія під Крутами, розстріляне Відродження 20-х років, голодомор 1933 року. Соловки 1937 року, винищувальний огненний вал другої світової війни, брежнєвські концтабори "застійних" років, Чорнобиль... Так не може продовжуватися вічно, бо генетичний запас міцності нації, яким би він потужним не був, все-таки вичерпується. То ж як бути, які шляхи шука-ти для виходу із цього безперервного ряду етноцитних ударів? Як зберегти себе як націю, як вийти до кращого життя? Чиж можна знайти відповідь на ці питання у "Марусі Чурай" - у цій розумній книзі? Безсумнівно, що митець такого потужного мислення як Ліна Костенко знала відповіді на них. Але сказа-ти відкрито не могла. Вдалася до замаскованого способу вираження - ні, не до езопової мови, яку б легко зрозуміли вірнопіддані чиновники і нізащо не допу-стили б виходу роману, а до тонко вибудованого підтексту, який би навіював на свідомість, а може і на підсвідомість читача певні смислові заряди.
Що ж це за думка випромінювалась із підтекстових глибин твору?
Висококваліфікований читач здатний звернути увагу на одну, дещо пара-доксальну, як на перший погляд, особливість, а саме: у розділі "Якби знайшлась неопалима книжка" Ліна Костенко зображує судовий процес над Чураївною із видимим задоволенням. Ні, вона глибоко співчуває підсудній. Не доброзичливі до Марусі персонажі їй антипатичні. Майже всі вони негідники. Але при всьому цьому иона з ледь прихованим задоволенням покачуг нам процес суду. Пояснення такого парадоксу в одному: наявність цього досить демокра-тичного суду засвідчує реальну державність України, що її уже встиг витвори-ти Богдан Хмельницький. Цей суд уже є атрибутом української Держави
Здається, ми вже достатньо пересвідчилися у тому, що Ліна Костенко зображувала тогочасну дійсність в драматичній або й трагічній тональності, і якихось ідилічних моментів у нашому минулому вона побачила мало. Це факт безперечний. Але чиновники від літератури, які знайомилися щез рукописом роману і мали вирішувати його долю (видавати цей твір чи ж ні), наголошува-ли творі Ліни Костенко "знову ідеалізація козацтва, давнини, знову безкласо-ве, солодке як мед, суспільство на Україніненьці, знову замилування тими часами, коли навіть глина була краща...". І на цій підставі приходили до ви-сновку: "Ні, "Маруся Чурай" нічим не заслуговує на появу серед читачів". Ох, і сторожкі були ті охоронці ідеологічної "правильності" українськоїлітератури - інтуїцією або ж, точніше, нюхом відчували, що в романі Ліни Костен-ко с "щось не те"! Щоб не допустити роман до читачів, змушені були вдава-тись до брехні, мовляв, життя на Україні в XVII ст. показано "солодким як мед", а це свідчить, що автор необ'єктивно відтворив історичну епоху.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Курсова робота на тему: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок