Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література українська -> Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” / сторінка 15

Назва:
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
50,03 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 
іде і не споткнеться!
Іде під зашморг, а диви яка!
На матір схожа, тільки трохи вища.
Ті ж самі очі і така ж коса.
- Ну, от скажіте, людоньки, навіщо
такій убивці та така краса?
- А це як хто. Я маю іншу гадку
Якась вона не схожа на убивць
Злочинниця, - а так би й зняв би шапку
На смерть іде, - а так би й поклонивсь.
- Во ти такий вже, чоловіче, зроду,
все б тільки очі й витріщав на вроду. –
сказала жінка з усміхом терпким. –
Знімати шапку?! Себто перед ким?
Перед цією? Себто отакою,
що отруїла власною рукою?
Та щоб над нею обвалилась твердь!
- Побійся Бога, вона йде на смерть!
Усі ці голоси із натовпу прекрасно передають враження від Краси Мару-сі. Подібного художнього ефекту неможливо було б досягнути, якби поетеса описувала зовнішність дівчини. А втім Ліна Костенко все-таки кидає кілька скупих, але виразних портретних штрихів:
... Вона ішла. А хмари як подерті.
І сизий степ ще звечора в росі.
І з кожним кроком до своєї смерті
була усім видніша звідусіль.
Стояли люди злякані, притихлі.
Вона ішла туди, як до вершин.
Були вже риси мертві і застиглі,
і тільки вітер коси ворушив
І тільки якось страшно, не до речі,
на тлі тих хмар і зашморгу була
ота голівка точена, ті плечі,
той гордий обрис чистого чола.
І в тиші смертній, вже такій, аж дивній,
коли вона цілує образок, -
на тій високій шиї лебединій
того намиста доброго разок.
Після суду та помилування, що прийшло від Богдана Хмельницького, життя для Марусі немовби втратило сенс. Усі нещастя - зрада Гриця, його смерть, страшна потрощеність її огромної любові, втрата матері - склалися в один безперервний біль, який вона не в силі була вгамувати і поступово та-нула, згорала, мов свічка. Мандрівний дяк побачив Марусю украй вимуче-ною тим постійним пекельним болем:
"... Ти ще молода.
Ллє чогось така вже, як обвуглена.
Якась така, мов знята із хреста"
А ще він помітив характерну для Марусі рису: на її обличчі дуже виразно відбивались душевні стани:
От я й дивлюсь. Ідо в тебе ж таке личко,
що в ньому наскрізь світиться душа
Це, сказати б, фізіологічна властивість людей, наділених винятковою емоційністю. До речі, помічена дяком особливість с одним із важливих штрихів портретної характеристики Марусі.
Обвугленість її душі стає причиною повільного згасання молодої жінки. В останніх розділах роману Ліна Костенко акцентує на цьому згасанні. У Марусі "сухотний кашель надриває груди". Іван узяв її руку "мов крижину". Сама Маруся говорить про себе: "Вся облітаю, як осінній лист". Відчуває себе "понівеченою", "гіркою". У неї:
Лише печальне око з-під брови.
Важка жалоба чорної коси,
і тільки тінь колишньої краси.
Такою нам бачиться зовнішність Марусі... Вона змінюється від перших і до останніх сторінок роману. І ці зміни напрочуд глибоко і точно характеризують її внутрішні стани.
Спадкове у характері. А тепер настав час для знайомства із внутріш-нім світом геніальної піснетворки. Скажемо зразу, що характеристика Чураївни напрочуд точно і глибоко продумана Ліною Костенко, - все у цьому образі внутрішньо вмотивоване. І ця продуманість, ця внутрішня вмотиво-ваність не є результатом тверезого розрахунку, якоїсь логічно-холодної, пра-гматичної вивіреності. Тут справа в іншому: образ геніальної народної піс-нетворки писала геніальна поетеса - писала немовби із себе. Тому створе-ний нею образ містить у собі істинну інформацію про внутрішній світ обда-рованої неординарним художнім талантом особистості. Вона схопила і ви-разила суть образу. А літературознавча наука уже прийшла до висновку, що якщо митець схоплює та виражає суть явища, - значить це явище відображе-но системно, тобто показане як певна цілісність, складові елементи якої тіс-но взаємопов'язані і взаємообумовлені.
На початку звернемо увагу на генетичну природу образу Марусі. Вона йде від бабусі, яка була знахаркою, - тобто розбиралась у лікувальних травах, володіла секретами замовлянь від різних хвороб. У народу ставлен-ня до таких людей особливе - воно водночас і поважне, і застережливе. Не-рідко вважалося, що такі люди спілкуються з нечистою силою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Курсова робота на тему: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок