Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література українська -> Скачати курсова робота: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” / сторінка 18

Назва:
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
50,03 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 
Перебуваючи в сім'ї Чураїв, Гриць немовби до пори, до часу ізолювався від негативного впливу матері і набувався всього доброго, що було в сімейному середовищі, у якому зростала Маруся. Він був ніби її молодшим братом, і тому ось те початкове ніжне ставлення Марусі до нього нагадує сестринське почуття. Це було по-чуття старшої сестри до меншого брата. З часом воно набуло більшої при-в'язаності - переросло у любов.
Гриць - вихованець Марусі. Вона піднімала його до себе, до свого ду-ховного рівня. 1 багато чого їй вдалося досягти у цій справі. Врешті-решт Гриць Бобренко став усіма шанованим козаком, хорунжим, свідомим воїном - захисником Батьківщини. Маруся гордилася цим і навіть в один час прирі-внювала його до свого героїчного батька:
- Та він же в світі отакий один.
Він. мамо, гордий Він юнак. Він лицар.
Так, Маруся високо, навіть дуже високо підняла Гриця, проте стати на-рівні з нею він не міг. У них була різна генетична закодованість. Він любив Марусю, але любов його була аж надто звичайною - для любові, яку не змо-гли б зруйнувати жодні обставини, він просто не був здатний. Для такої любові треба було глибше, сказати б, адекватніше розуміти Марусю, а Гриць на це не був спроможний. Навіть у пору розквіту їх взаємної любові відчувалась очевидна несумісність їх душ:
Біднесенький, намучився зі мною.
Веселий був, а я була сумною.
Ласкавий був, розгублений і добрий.
Зайшов за мене, як за чорний обрій.
Любити Марусю дуже не просто. У неї глибинна, вразлива душа. Вона надто піддасться настроям, як правило, мінорним. Вона, як сказала Бобренчиха, "пасмурниця", а для декого й "чаклунка". Характерна ситуація для не-ординарної особистості, яка через своє особливе обдарування змушено (так, змушено!) піднята над середовищем, стоїть вище нього, і від цього постійно карається одинокістю, відсутністю зріднених душ, чужими заздрощами та несправедливими намовами. Лак, одвічна внутрішньо-конфліктна проблема "поет і натовп" є суттєвою для Марусі, хоч, треба бачити, що вона не на-стільки загострена, як це часто буває у подібних випадках - все-таки зовні Маруся звичайна дівчина і у неї самої, швидше всього, навіть гадки немає ставити себе вище інших. Свою вищість вона просто не усвідомлює.
Маруся - Іван Іскра. Ліна Костенко приділила багато уваги показу зусиль, що їх покладала Бобренчиха на відлучення Грицька од Марусі. І не не випадково. Вплив Марусі на Гриця був настільки сильним, що його роз-рив з нею заради одруження на Галі Вишняківні потребував переконливого вмотивування. Слабохарактерний Гриць піддається умовлянням матері, яка так хотіла одружити його на багатстві Вишняка. Гриць карався своєю зра-дою. Ненавидів Вишняківну, відчував, що втрата Марусі зробить його наза-вжди нещасним. Повертався до неї, намагався виправдатись. І тут у Марусі виявилась риса, яку можна назвати етичним максималізмом. Як людина із загостреним чуттям, вона булаЪросто не в змозі пробачити зраду, яка зав-жди розділятиме її і Гриця, сповнюючи гіркотою все їх життя. Для Марусі, з її природним потягом до всього красивого і гармонійного, таке життя було б просто неможливим:
- А я за тебе, Грицю, не піду
Це ж цілий вік стоятиме між нами.
А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!
Але глибока душа Марусі вже надто була пройнята любов'ю і тому не могла так легко і безболісно позбавитись її. Зраджена любов спопеляла ду-шу, приводила до такого розпачливого емоційного стану, коли "найважча кара звалася життям". До всього цього додалось інше горе - смерть матері, яка, здається, на Марусю вплинула важче, ніж зрада Грицька. Сповідуючись
перед стратою. Маруся не назвала своїм гріхом смерть Грицька, бо вважала себе невинною в ній. У смерті ж матері, яка не змогла пережити нещастя своєї доньки, почувала себе винною. Любов Івана Іскри до Марусі немовби відтінює любов Гриця, допомагає розуміти її недостатню глибинність. В од-ну із хвилин "пекучого прозріння" Маруся дійшла до думки про "нерівність душ" - своєї та Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, розумів і цінував винятковість її особистості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Курсова робота на тему: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок