Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література українська -> курсова робота безкоштовно: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” / сторінка 20

Назва:
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
50,03 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 

Маруся як піснетворка. У деяких рецензіях, що з'явилися після ви-ходу у світ роману, зустрічалися докори, що ніби то Маруся Чурай не пока-зана безпосередньо як творець пісень. "У Ліни Костенко нема Марусі-піснярки... Жаль, що не бачимо в романі Марусі-піснярки. Жаль, що пісня Чураївни не посіла такого місця в романі, яке їй по праву належиться", - писав один із рецензентів. Але, думається, він помилявся. Справа у тому, що в суто кількісному плані про пісенну творчість Марусі йдеться не так і часто. Але є чимало деталей, якихось штрихових моментів, які у своїй сукупності скла-дають вельми цілісну концепцію Марусиної піснетворчості, її важливою ча-стиною є моменти, що висвітлюють психологію творчості. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження. Багата, незвичайна інтенсивність емоційного життя Марусі - це той "тиск" почуттів, від яких вона звільнюється характерним для всіх обдарованих митців способом - че-рез художню творчість.
В розмові я, сказати б, то не дуже.
А в пісні можу виспівати все.
признається Маруся. За словами Івана Іскри, Маруся навіть "думає пісня-ми". Звичайно ж, найбільш радісні творчі миттєвості вона переживає, коли висловлює свої любовні почуття - в ту пору, коли любов у неї була щасливою.
Любились ми, не крилися. У мене
Душа, було, піснями аж бринить.
Якщо ж її переповнює душевний біль, творення пісні стає для неї порятунком. Це помітив навіть Грицько:
Тобі то добре, ти цього не знаєш
У тебе мука піде у пісні.
Маруся - співець природний, органічний. Вона не силує себе, не тво-рить пісню заради пісні. При цьому, кажучи сучасною мовою, вона розділяє "естетичний" матеріал, тобто той матеріал, який вартий, на її думку, пісенного вираження, від матеріалу "неестетичного", що негідний бути втіленим у піс-ню. Подружнє життя, позначене зрадою, неможливе для неї, - у її розумінні воно позбавлене естетичного сенсу. Саме тому вона не згодилася на повер-нення Гриця до неї, вважаючи, що його зрада "цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!"
Одним із суттєвих складових естетичного кредо народної піснетворки є щирість. У пісні вона просто не здатна лукавити: "Я зроду не співала на два криласи".
Помітно, що з часом Маруся ставиться до своєї творчості більш усві-домлено. Вона еволюціонує від співачки стихійно-природної, для якої піс-нетворчість є інстинктивним за своєю природою способом самовираження, до творця, який уже задумується над призначенням пісенного слова, здога-дується про його нетлінність у часі. Перший поштовх до такого осмислено-го ставлення до слова вона отримала, слухаючи виконувані кобзарем невольницькі пісні, у яких раптом почула ім'я свого батька.
Все думала: хоч би ж було спитати,
хто склав слова про нього, про той край.
І ції був же він ріднесенький мій тато,
а от тепер він - орлик, він Чурай.
Тепер він і нами в радості і в сумі.
Збагнули серце вражене моє пішов у смерть –
і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб'є.
І десь в ті дні, несміло, випадково,
хоч я вже й пісню склала не одну,
печаль моя торкнула вперше слово,
як той кобзар торкав свою струну.
Процес осмисленого ставлення до слова продовжився під впливом ман-дрівного дяка, який не раз ділився з Марусею думками про словесну твор-чість. Врешті-решт Маруся і сама почала простежувати долю своїх пісень. Чи ж співає, йдучи у похід, полтавський полк її пісень? А якщо співає - то які? У цьому ревному стеженні за популярністю своїх творів, вона уже ціл-ком подібна до сучасних поетів.
Ліна Костенко настільки повно показує Марусю Чурай як піснярку, що охарактеризувала навіть її творчу "техніку", природу її версифікаційного та-ланту. Маруся володіла імпровізаційним даром:
А я піснями біль тамую
Увечері, бувало, сидимо, -
задумаюсь, затихну, засумую.
Пряду печаль... Співається само:
"Повій, впре буйнесенький, звідкіль тебе прошу.
Розвій, вітре, мою тугу, то на серпі ношу!"
Особливо наочно продемонстровано Марусину здатність до експромту в розділі "Проща", в епізоді, коли під впливом роздумів мандрівного дяка про зрадництво Яреми Вишневецького, у Марусі раптом "слова самі на голос навернулись" і вона без всякої попередньої підготовки почала імпровізувати пісню на цю тему.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Курсова робота на тему: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок