Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Література українська -> курсова робота українською: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” / сторінка 5

Назва:
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
50,03 KB
Завантажень:
372
Оцінка:
 
поточна оцінка 2.7


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 

Але повернемося до зображень природи, які є суттєвими чинниками художнього світу роману.
Ліна Костенко у змалюванні природи України застосувала один дуже ефективний прийом, який хоч і не впадає у вічі (мистецтво справжнього майстра якраз і полягає в тому, що “технологія” виконання ним мистецьких прийомів є невидимою), все ж створює певну сучистію (вплив) на читача, витворюючи у його образній уяві бачення української природи в кругообігу літо-осінь-зима-весна.
Чурлівну судили влітку. Страта мала відбутися біля кладовища, за містом, у ковилему, ще по-літньому зарошеному степу. За кілька тижнів після помилування та смерті матері, Маруся Чурай вирушила на прощу до Києва. Була рання осінь. Для дівчини, яка ніколи не полишала рідних місць, ця подорож була справжнім відкриттям своєї Батьківщини – перед нею постала її природа в усій своїй красі. Це було хвилююче відкриття, що викликало у чутливої до краси дівчини сплеск високої любові до рідної землі.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є – дороги, явори,
Усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись із Богом говори.
Подорож була довгою. Ласкавість ранньої осені змінювалася на незатишність пізньої – дощової і холодної. І немовби в унісон із цією зміною у природі Маруся Чурай відкривала Україну з іншого боку – на тлі її прекрасної природи вона бачила страхітливе страждання свого народу, доведеного до відчаю польсько-шляхетськими гнобителями. Зруйновані, злиденні “удовичі села” по дорозі від Лубен до Києва – це теж образ тогочасної України, що відкрився Марусі Чурай. Контрастно показуючи розкіш української природи і убогість селянського життя. Ліна Костенко продовжує Шевченкову традицію. Кобзар любив зображувати природу України як зелений рай, проте тут же, як правило, він показував і вражаючі картини всенародного бідування – крикомовний приклад такого контрасту можна побачити в його поемі “Сон” (“У всякого своя доля...”), у якій ідилічні картини земного раю (“Летим. Дивлюся, аж світає..”), змінюються картинами жахливого стану українського селянина (“Он глянь, - у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають...”). Така творчість спадковість – це навіть не традиція, а об’єктивне відбиття української реальності, що тягнеться через усю історію нашого народу на цій землі – це вічний контраст, пояснити який можна тільки одним – багатовіковою неволею українського народу, що з усіх боків був оточений недругами, які із заздрістю зазирали на його землі і сунули, сунули на них безнастанно...
Маруся Чурай повернулася із праці уже під зиму. Поетеса раз у раз подає картини української зими. З мистецького погляду вони виконані прекрасно:
Зима старенькі стріхи залатала.
Сніги рожево міняться в полях.
*************
Сніги, сніги... Сліди ще тільки вовчі.
Порожній степ, і тиша до небес.
*********
Ген хуторів причаєність глибока
Он хтось іде в Полтаву з Кирилком
І данина на всі чотири боки
Перехрестилась чорним вітряком.
Злиденна снігом хата, в якій самотньо живе Маруся Чурай. Зима – це час фізичного і духовного згасання дівчини.
Її коротке життя закінчуватиметься весною. Читаючи і перечитуючи картини пробудження природи в останньому розділі “Весна і смерть, і світле воскресіння”, приходили до думки, що ми ще мало знаємо “Марусю Чурай” і взагалі всю творчість Ліни Костенко. Бо чому ж ми так рідко говоримо про ті безцінні поетичні терміни, що так щедро розсипані на сторінках роману! Поза всяким сумнівом, вони хрестоматійні. Їх треба вивчати на пам’ять – тоді вони завжди залишаються з людиною, непомітно виховуючи в ній здатність помічати прекрасне в природі. Про весняне пробудження природи поетеса говорить просто, без особливої, на перший погляд, творчої винахідливості, але відтворювані нею картини є такими зримими, вони такі барвисті і пахучі, так збуджують нашу уяву, що здається ви раніше пережиті нами весни повертаються із призабутих глибин пам’яті і накладаються на цю, зображену поетесою весну:
Уже в дітей порожевіли личка.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 



Курсова робота на тему: Історичний роман у віршах “Маруся Чурай”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок