Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Технічні науки -> Технологія приготування печінки по-краснолуцьки з гарніром

Технологія приготування печінки по-краснолуцьки з гарніром

Назва:
Технологія приготування печінки по-краснолуцьки з гарніром
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
31,43 KB
Завантажень:
120
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 
Дипломна робота
на тему:
Технологія приготування печінки по-краснолуцьки з гарніром


Зміст
1.Вступ.
2.Технологічна частина.
2.1. Загальні відомості.
2.2. Організація робочого місця
2.3. Виріб устаткування
2.4. Товарознавча характеристика
2.5. Технологія приготування
2.6. Санітарні вимоги
3. Охорона праці.
4. Література.
5. Зміст.


Вступ


Технологія приготування їжі – це спеціальна дисципліна, яка вивчає способи, обробки харчових продуктів і приготування страв та кулінарних виробів.
Приготування їжі називають кулінарією. Слово «кулінарія» походить від латинського слова «culling» кухня й означає кухонна або кухарська страва.
Харчування – одна із основних життєво необхідних умовах існування людини. Здоров’я людини її працездатність і настрій, нормальний розвиток, значною мірою залежить від харчування.
Кількість, якісь, асортимент споживаних харчових продуктів, своєчасність і регулярність приймання їжі мають важливе значення для життєдіяльності організму. «Хороший кухар вартий лікаря» - говорить народне прислів’я. Цими словами підкреслюється тісний зв’язок між смачно приготованою різноманітною їжею і здоров’ям людини.
Майстерність приготування їжі є однією з найдавніших галузей людської діяльності. Сучасний великий досвід обробки харчових продуктів і приготування із них страв накопичувався протягом багатьох віків.
Для знаходження їжі первісні люди об’єднувались у племена разом займались мисливством, землеробством. Однакові умови життя, спілкування людей між собою привели до створення однакових форм матеріальних і духовних культур, одягу, посуду, їжі, обрядів, вірувань.
Примітивна кулінарія, якою вона була у первісних народів пройшла довгий і важкий шлях свого розвитку, перш ніж нарешті, перетворилась у вишукану кулінарну майстерність, увібравши в себе досягнення сучасної науки і техніки.
У 1779 р. в Росії була видана перша оригінальна кулінарна книга «Товарные записки» С.Друковцева, в якій автор вказував тільки назви російських національних страв.
Про мистецтво кулінарії писали мислителі Древнього риму, Греції і Сходу. Особливо багато кулінарних книг видавалося в Франції у ХVІІ-ХІХ ст. придворними кухарями аристократичних домів.
Засновником російської наукової кулінарнії слід вважати Д.В.Каншина, пропагандиста раціонального харчування і тонкого знавця кухарської справи, автора відомої книги «Энкиклопедия питания» (1885)
У 1917 р. був підписаний декрет про створення громадського харчування.
Перша їдальня громадського харчування була організована в 1918 р. в Петрограді, на Путилівському заводі. Приклад путилівців знайшов знайшов послідовників у вересні 1918 р. в Петрограді вже функціонувало близько 200 їдалень.
Швидкими темпами розширювалась мережа дитячих і шкільних їдалень. Перша фабрика-кухня була відкрита на базі ресторану «Яр» у Москві, де готували 18 тисяч обідів для дітей щоденно.
Ці їдальні відрізнялись від сучасних. Обладнання в них було примітивне не вистачало посуду, інвентарю, кухарі самоучки готували прості страви. Але в їдальнях вбачали велике майбутнє.
15 жовтня 1918 року було оголошено про закриття приватних їдалень і трактирів. У їх приміщеннях відкривались їдальні відкритого типу.
Організація підприємств громадського харчування вимагала відповідної механізації технологічних процесів, вивчення фізико-хімічних змін, які відбуваються під час кулінарної обробки продуктів.
Все це привело до виникнення нової технічної дисципліни – технологія приготування їжі, яка вивчає раціональне приготування їжі, яка вивчає раціональне приготування їжі з найменшими затратами праці, матеріальних цінностей, з мінімальними втратами поживних речовин.


Технологічна частина


2.1. Загальні відомості
На підприємствах масового харчування крім м’яса різних тварин надходять і субпродукти.
Субпродуктами називають їстівні внутрішні органи (печінка, нирки, шлунок, серця, легені та ін.) і зовнішні частини забійної худоби (голови, хвости, нижні частини ніг) У середньому субпродукти становлять 10-18% маси тварин.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 



Курсова робота на тему: Технологія приготування печінки по-краснолуцьки з гарніром

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок