Головна Головна -> Курсові роботи українською -> Технологія виробництва -> Історія розвитку кормовиробництва

Історія розвитку кормовиробництва

Назва:
Історія розвитку кормовиробництва
Тип:
Курсова робота
Мова:
Українська
Розмiр:
125,94 KB
Завантажень:
258
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77 
Історія розвитку кормо виробництва.
Кормо виробництво як наукова дисципліна і галузь сільського господарства.
Суть, значення і завдання лучного та польового кормовиробництва.
На природних сіножатях і пасовищах багаторічні трави — основні кормові рослини. В Україні їх близько 500 видів, з них у сільському господарстві використовують близько 50. Кількість культурних багаторічних злакових і бобових трав весь час збільшується завдяки окультуренню нових видів дикої флори.
Багаторічні трави неоднаково вибагливі до середовища, тому їх можна вирощувати в різних ґрунтово-кліматичних умовах, що має велике значення для зміцнення кормової бази.
На природних кормових угіддях рослинність відновлюється в основному вегетативним способом. Проте розмноження насінням у природних травостоях відіграє важливу роль.
Надземна частина багаторічних трав після плодоношення відмирає, а з бруньок, розміщених на вузлах кущіння, коре-невищах і найнижчих частинах стебел, щороку виростають нові пагони.
Живуть багаторічні трави до кількох десятків років. Особ-ливо довголітні кореневищні злаки.
Однорічні трави на природних кормових угіддях Полісся, Лісостепу і Степу трапляються в невеликій кількості (10— 15%). Розмножуються вони насінням. Цикл розвитку їх за-кінчується протягом року, після чого вони відмирають.
Крім трав, на природних кормових угіддях ростуть чагар-ники, висота яких 3—4 м. Живуть вони 30—40 (деякі навіть 100 і більше) років. Молоді гілочки, бруньки і листки деяких з них поїдають тварини. Є отруйні чагарники, наприклад багно звичайне (Ledum palustre L.), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia L.), журавлина звичайна (Oxycoccus palustris Pers). Ростуть вони на верхових сфагнових торфовищах. Худоба їх не поїдає.
У Степу поширені напівчагарники. Висота їх становить 20—50 см. Зовні вони подібні до чагарників або багаторічних грав, але верхня частина куща і листки на зиму щороку відмирають. Живуть напівчагарники кілька десятків років. До них належать деякі види полину (суцільнобілий, піщаний, лікарський), віниччя сланке (кохія) та інші трави. Вони — добрий корм для овець і коней.
В усіх зонах на надмірно зволожених луках із ґрунтами, бідними на поживні речовини, особливо на кальцій, поши-рені спорові рослини — мохи, що не мають справжніх коренів і до ґрунту прикріплюються за допомогою довгих тонких волосків — ризоїдів. На низинних торфовищах дуже поши-рені зелені гіпнові мохи (Нурпит), а на верхових суцільний покрив утворюють сфагнові білі мохи (Sphagпит). їх викорис-товують як підстилку для худоби, для виготовлення компостів, як паливо тощо.
У природі спостерігається взаємозв'язок і взаємозалеж-ність між усіма елементами середовища, а також рослинами і середовищем. На рослинність впливають кліматичні умови (вода, тепло, світло і повітря), ґрунтові (водний і повітряний режими) та інші фактори. Не тільки середовище впливає на рослини, а й рослини впливають на середовище, зміцнюючи структуру і мікрофлору ґрунту, поліпшуючи хімічний склад і підвищуючи його родючість. Під впливом середовища ство-рюються особливі типи рослин.
Типи лучних трав за висотою росту і розміщення листків.
Багаторічні злакові трави утворюють три типи пагонів — генеративні, видовжені вегетативні й укорочені вегетативні. Генеративні — це розвинені стебла (соломини), які мають кілька листків і закінчуються на верхівці суцвіттями. Видов-жені вегетативні пагони також мають добре облистнені стебла, але не утворюють суцвіть. Укорочені вегетативні пагони скла-даються з листків і майже непомітних стебел з дуже зближе-ними міжвузлями.
У бобових трав і різнотрав'я пагони також бувають видов-женими (стебловими) і укороченими (майже без розвинутих стебел).
Багаторічні трави залежно від висоти росту, облистненості, переважання тих чи інших пагонів поділяють на три групи: верхові, низові й перехідні (напівверхові).
До верхових трав належать злаки, які за сприятливих умов вирощування відзначаються високорослістю (100—120 см і більше).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77 



Курсова робота на тему: Історія розвитку кормовиробництва

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок