Бабин а, е. Належний бабі (див. баба 1 у 1—3 знач.). Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (Гончар, II, 1959, 151); — Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась,— мовляв, хай бабине слово почують (10. Янов., І, 1954, 13).
О Бабине літо: а) погідні, теплі дні на початку осені. День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Н.-Лев., II, 1956, 183); Стояла тепла осінь, бабине літо (Ле, Наливайко, 1957, 7); б) павутиння, що літає в цей період. «Бабине літо» висіло по віттях, як прядиво (Л. Укр., III, 1952, 738).
Словник української мови онлайн: Бабин