Бабитися блюся, бишся; мн. бабляться; недок., зневажл. Виявляти безвільність, нерішучість, розніженість.— Годі бабитись, годі, як дитя за метеликом, ганятись за власними привидами! (Фр., III, 1950, 405); —Якого мені біса тут сидіти!—здивувався Бульба, звертаючись до Товкача.— Щоб я став гречкосієм, пічкуром. Доглядати вівці та свині та з жінкою бабитися (Довж., І, 1958, 220).
Словник української мови онлайн: Бабитися