Що таке Верхи, визначення слова.

Верхи


Верхи присл. Сидячи на коні (мулі, верблюді і т. ін.), звісивши ноги по його боках. Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами в Городище (Шевч., І, 1951, 314); — Візьму та на твоєму барані верхи і сяду! — грозивсь Івась (Мирний, IV, 1955, 10); Слідом за барсу­ком вискочив верхи на коні Макар Макарович (Донч., Вибр., 1948, 223); // Сидячи на чому-небудь, як на коні. Ястшембський сидів верхи на стільці (Н.-Лев., II, 1956, 57); Спустили вони на хвилі липову колоду.., сі­ли вдвох на неї верхи (Панч, Гомон. Україна, 1954, 19).
0 їздити верхи на кому — цілком підкорити кого-небудь своїй волі.— Що ж вони живуть гарно?—Жи­вуть та й годі… Горпина на йому верхи їздить (Мир­ний, III, 1954, 237).


Словник української мови онлайн: Верхи


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я