Що таке Виговорювати, визначення слова.

Виговорювати


Виговорювати юю, юєш, недок., ВИГОВОРИ­ТИ, рю, риш, док. 1. неперех. Дорікати комусь, ви­словлюючи незадоволення його діями, поведінкою і т. ін. Мати бурчала, гнівалася, а до Галі і трохи те не доходило, мов не до неї була річ, мов не їй виговорювали (Мирний, IV, 1955, 120); Оксентій схилився над матро­сом. Йому, людині поважній, саме й личило виговорити непутящому сусідові, всовістити його (Смолич, Мир.., 1958, 196).
2. перех. Говорячи, переконуючи в чомусь, домага-
тися одержання чого-небудь для власної або чиєїсь
вигоди. Ще довго виговорювала [Мартиниха] собі право
не посилати хоч одної [дочки] (Збан., Малин, дзвін,
1958, 145); Свати говорили, поки не виговорили зайву
сотню карбованців, ще одну корову, третю пару волів
(Н.-Лев., III, 1956, 55); — На осінь, мамо, треба неод-
мінно перекрити верх — буде протікать. Я вже копу
кулів виговорив у хазяїна та півкопи куплю — та й ви-
стачить (Вас, І, 1959, 275).
3. перех., розм. Говорячи, вимовляти, висловлювати
що-небудь.— Бійся бога, чоловіче, що се ти виговорю-
єш/ — скрикнула стара (Фр., III, 1950, 60); А жайво-
ронок у небі.., здавалось, виговорював своїм голоском:
«Оживуть, оживуть, оживуть/..» (Морд., І, 1958, 103);
1]тільки док. Говорячи, розповісти все до кінця. Кож-
ному хотілось говорити, виговорить те, що притаїлось
в душі (Н.-Лев., І, 1956, 344); Довго тієї ночі говорив
Турчинович, ніби хотів виговорити все, що накипіло
на душі (Кол.. Терен.., 1959, 198).


Словник української мови онлайн: Виговорювати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я