Що таке Видержувати, визначення слова.

Видержувати


Видержувати ую, усш, недок., ВИДЕРЖАТИ, жу, жиш, док. 1. перех. і неперех. Зберігати свої влас­тивості, попередній стан, незважаючи на дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін. їж, на живіт не вважай, аби шкура видержала (Укр.. присл.., 1955, 226); Не видержав тонкий зубок — пере­пався надвое… (Мирний, І, 1954, 355); * Образно. Змінили колію. Міцна оновлена дорога, бач, простягну­лась, як струна, наш розмах видержить вона (Дор., Три богатирі, 1959, 48).
перех. і неперех. Стійко зносити велике фізичне або моральне напруження, біль, несприятливі умови і т. ін. Служив не раз Степан і на заводі, на сахарні, та тільки недовго видержував у ряду з тими здоровалями (Дн. Чайка, Тв., 1960, 37); Ридання ще змагалося, ще роз­ривало груди, але в грудях уже не ставало сили його видержувати (Гр., І, 1963, 384); Сопуху в ямі занадто багато.. Ні, довше не видержу! (Фр., IV, 1950, 15).
перех. Не піддаватися, проявляти стійкість, мо­ральну силу у відповідь на якусь дію. Дивиться [Хуса] пильно Сабіні в вічі, вона твердо видержує його погляд (Л. Укр., III, 1952, 157); Очима вони стрілись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого — і водну мить перебіг на діло (Мирний, II, 1954, 152).
неперех., перев. із запереч, н е. Проявляти витрим­ку (в 1 знач.), терпіння. Бонковський сипав компліменти, жартував, а Олеся не видержала й почала знов ре­готатись (Н.-Лев., III, 1956, 59); Райко видержав мов­чанку (Вас, І, 1959, 142); Одного разу, в неділю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули (Вишня, І, 1956, 255).
перех. При перевірці, випробуванні виявлятися здатним, гідним певних вимог.— А може я й екзамену не здержу в технічне! — подумалося йому.— Ні, хіба ж я дурніший за других?.. Інші видержують, а я хіба ні? (Вас, І, 1959, 176).
перех. Не відступати, не відхилятися від чого-небудь уже прийнятого; дотримуватися чогось. Здаєть­ся, що пшениця сиплеться в полі, що пан не видержить більше, ось-ось покличе жати, пристане на те, чого ба­жають люди (Коцюб., II, 1955, 61).
7. перех., спец. Довго зберігати щось у спеціаль-
них умовах для набуття високої якості.— Такого муска-
ту ви не куштували ніколи. Старий видержує його по
пять-шість років (Смолич, І, 1958, 47).


Словник української мови онлайн: Видержувати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я