Що таке Високість, визначення слова.

Високість


Високість кості, ж. 1. Простір на великій віддалі від землі. Летить орел понад морем по високій високості (Чуб., V, 1874, 479); Небо синіло в високості чисте, без­хмарне (Коцюб., І, 1955, 133); Розбуджена., невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ (Тют., Вир, 1964, 137).
Висока, гірська місцевість. Подекуди на половині високості гір виступали тераси (Н.-Лев., II, 1956, 382); Не забуду ті долини, Сині високості, Як із кожної ха­тини Нас гукали в гості (Нагн., Вибр., 1957, 58).
перен. Велич, величчя. Не згинув ти [український народ]; Зберіг високість духу, Не витратив багатої сна­ги (Граб., І, 1959, 123); Вогнем схопився Київ у творчій високості! (Тич., І, 1946, 71).
заст., у сполуч. із займ. в а ш а, й о г о, ї ї, ї х. Титулування деяких осіб, належних до роду мо­нарха.


Словник української мови онлайн: Високість


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я