Що таке Витончений, визначення слова.

Витончений


Витончений а, е. 1. Дієпр. нас. мин. ч. до витон­чити.— Увесь свій талант і многолітній труд поклав [Микола Лисенко] на те, щоб знайти, зберегти перли народної творчості, обробити їх і повернути народу, по­вернути нам, любовно очищені й витончені (Довж., III, 1960, 23); — Може бути, твоя вдача з грунту витон­чена й ушляхетнена вже твоїми предками (Коб., III, 1956, 149).
прикм. Дуже гарний, з тонкими рисами, доскона­лої форми. Колись тітка Клавда була красивою брю­неткою., її грація, витончена постать будили загальний подив (Вільде, Сестри.., 1958, 106); Валентина частень­ко заздрила витонченій красі Лідиного обличчя (Руд., Вітер.., 1958, 81).
прикм. Який відзначається особливою вишуканіс­тю. Чорне, строге, розраховане на витончений смак убрання облягало її постать (Кач., Вибр., 1947, 28); Відповідаючи на витончену чемність господаря, як могла, відказала йому в тон (Смолич, І, 1958, 57).
прикм. Чудово розвинений, з гострим сприйман­ням. У нього велике опукле чоло, і весь він громіздкий не по літах, але внутрішньо витончений (Довж., II, 1959, 120); Витончений слух; // Який відзначається особливою досконалістю або крайньою загостреністю. Коропов любив стояти в кузні й дивитись на витонче­ну роботу Степана Васильовича. Коваль міг із звичай­ного боронячого зуба зробити красиву квітку (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 147); Тамара добре знає істо­рію: ні Чінгіс-хан, ні пси-рицарі, ні Наполеон не доду­мувались до таких витончених катувань [як фашисти] (Хижняк, Тамара, 1959, 170).


Словник української мови онлайн: Витончений


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я