Що таке Воркотати, визначення слова.

Воркотати


Воркотати очу, очеш і ВОРКОТІТИ, очу, отйш, недок. 1. Те саме, що воркувати 1 . Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (Пісні та романси.., II,
1956, 139); Воркотіли білі голуби на ганку (Кучер, Чор-
номорці, 1956, 358).
перен. Те саме, що воркувати 2. Марія з чолові­ком воркотить, розмовляє (Горд., Вірність, 1943, 62).
Те саме, що муркотати 1. Ой кіт буде ворко­тати (Сл. Гр.).
розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати. Бігає професор по класі., і воркоче щось під носом, а далі обертається до нас і кричить: — Додому! (Фр., І, 1955, 244); — Вона коби лише на вулиці стояти та до всіх парубків зуби шкірити! — воркотів Максим (Кобр., Вибр., 1954, 110).
Утворювати одноманітний приглушений звук — рокіт (про воду, машину і т. ін.). На дні під снігом вор­котіла вода (Ле, Мої листи, 1945, 83); Десь далеко ворко­тав трактор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 15).


Словник української мови онлайн: Воркотати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я