Що таке Вуркотати, визначення слова.

Вуркотати


Вуркотати очу, бчеш і ВУРКОТІТИ, очу, отйш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру.— 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев., І, 1956, 347); Лише трактори невтомно вуркотіли десь у глиби­ні степу (Гончар, Новели, 1954, 125); Наша кішка — в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Забіла, Веселим малю­кам, 1959, 18); // Тихо, переливчасто говорити.— Бажан-чику ти мій,— вуркотіла Рокса.— Жаданчику ти мій! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958,17); Ніжно вуркоче [Юрась] своїм баском, мабуть, милуючись власними ораторськи­ми здібностями (Чорн., Визвол. земля, 1950, 69).


Словник української мови онлайн: Вуркотати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я