Що таке Відати, визначення слова.

Відати


Відати аю, аєш, недок. 1. перех., а також із спол. як, що, заст. Знати, мати про що-небудь уявлення, відомості. Хто відає, як хто обідає (Номис, 1864, № 6518); [Н а с т я:] Ой, хто знає, хто відає моє вели­ке горе! (Н.-Лев., II, 1956, 441); [Маруся:] Якби ти відав, що то є кохання (Сам., II, 1958, 73); Ніхто не відав їхніх справжніх імен (Ю. Янов., І, 1954, 112).
^)3нать не знати, відать не відати див. знати; Не зна­ти, не відати — не мати ніяких відомостей про щось. Ніхто не зна, не віда, як хто обіда (Номис, 1864, № 6518).
неперех., діал. Розвідувати, збирати відомості. Відаю я далі, у одного, другого, третього,— ба ні, таки правда. Кажуть, що вже є така машина (Фр., II, 1950, 38).
неперех. Керувати, розпоряджатися чим-небудь. Я запитував у декого з членів комітету, що відає нашою публічною книгарнею, чи не взявся б склад при книгарні розповсюджувати Ваше «Дорогою ціною»?.. (Мирний, V, 1955, 409); Молода комуністка Марія Павлівна ві­дала тоді колгоспною хатою-лабораторією (Вол., Са­ди.., 1950, 53).


Словник української мови онлайн: Відати


Читайте також:




Інші літери:

А, Б, В, Г, Д, Є, Е, Ж, З, I, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я